на вихідних ми з милою переглянули продовження "іронії долі" -- фільму, що став культовим на теренах радянського союзу і залишається таким через 30 років після виходу на екрани.дивились вдома, екранну копію -- і, можна сказати, добре, що не пішли в кінотеатр. це моя думка: мила, можливо, напише щось інше про фільм.
нотатка. я не збирався писати рецензію -- ну який з мене кінокритик? -- але виявилося неможливим втриматися й не прокоментувати окремі моменти "кіна". вибачайте, коли що не так =)
для мене увесь фільм -- це три розчарування.
новорічна варта
по-перше, тимур бекмамбетов. хоч нічну й денну варти навряд чи можна назвати високохудожніми творами (як тетралогію лук'яненка, так і фільми) -- але ті стрічки бекмамбетова мені сподобалися: цілком пристойної якості розважальне кіно, на один раз подивитися і, можливо, ще раз переглянути через пару років. і знімати б режисерові добротний екшн в тому ж ключі, наповнюючи російський прокат бойовиками, але ні... ех, нестримана російська душа: раз свиней гарно пасе, значить, можна й державу довірить!
і довірили: режисерові рекламних роликів та бойовиків -- екранізацію продовження культової комедійної мелодрами, по-новорічному доброї, безмірно наївної, і такої романтичної...бугога.
отримали -- знову, хто здивований? -- рекламний ролик, цього разу білайна, тойоти, фаберлік, кальве... далі самі пригадуйте. окремі фрагменти фільму оформлені дуже характерними спецефектами, в яких пізнаються обидві "варти" бекмамбетова -- перший такий фрагмент мене просто насмішив, настільки воно було не до місця у фільмі.
раз, два... зляпано!
але, можливо, я даремно грішу на режисера? точніше, лише на режисера =) бо сценарист, видно, також був щойно після бані, коли писав це "продовження". хоча... треба бути одвертим: кілька разів фільм змусив посміхнутися. і така собі майже детективна зав'язка мола б порадувати -- в іншій, рядовій комедії рангу "старих кляч". але не цього ми чекали від "іронії долі2".
визначення акторської фригідності
сергій безруков у фільмі, мабуть, сподобався... хоча зазвичай мені важко гідно оцінити актора, що грає настільки неприємного мені персонажа: "бик" з шаликом білайна -- це, мабуть, настільки близько до мого варіанту антигероя нашого часу, наскільки можливо... хабенський? ну, можете порівнювати з грою мягкова у першій частині, прошу. бабусі й дідусі з першої частини -- мягков, брильська, яковлєв, ширвінд, бєлявський... шкода: які ж вони вже старенькі!.. а головне: ну не може бути хороших акторів у поганому кіно, і як не крути, результат визначає режисер.
але найсильніше вразила... єлизавета боярська у ролі "нової надії": це просто якесь визначення акторської фригідності. схоже, режисер поставив її в кадрі для меблів, і так вона простояла там увесь фільм, з маскою ображеної снігової королеви і блиском холодної зненависті в очах. я не можу повірити, що чоловікові в романтичному настрої може щиро захотітися поцілувати таке обличчя... чи не єдиний фрагмент, де боярській випало стати центром кадру -- її бунт проти чужих рішень вже наприкінці фільму, але й тут в неї немає жодного акторського шансу, бо усій сцені бракує глибини контексту в сценарії, вона просто "повисла в повітрі" і виглядає пласкою фальшивкою.
іронія долі: профанація
висновок? для себе я зробив ось такий: якщо "іронія долі" -- це добрий новорічний культ, то продовження -- безсовісна профанація всього того, що нам так подобалося у комедії ельдара рязанова, і єдина мета цього проекту -- заробити гроші. ну... цілком сучасна мета.
втім, багатьом нова "іронія долі", мабуть, сподобається. тому що (перефразую відомий вислів) об'єм художнього смаку на планеті -- величина стала, а населення зростає: старшому поколінню, безумовно, імпонуватиме те, що в кадрі з'явилися старі актори, причому дійсно старі, незважаючи на усі чудеса гриму й цифрової обробки, а значить, час їх також не жаліє... молодим -- тому що перша частина вже реально дістала, а тут слюнявої мелодрами менше, і жарти в стилі камеді клаб -- це круто, круто!
ну то нехай. ласкаво просимо до кінотеатрів!
посилання: