рух до вільного програмного забезпечення можна любити багато за що... наприклад, за те, що час від часу програмісти в своє задоволення пишуть по-справжньому унікальні програми: такі, що продавати їх було б невигідно, а тому вони або коштували б просто дурних грошей, або ж для них у звичайній моделі софтверного бізнесу взагалі не знайшлося б місця.ось цікавий приклад: partyman, досить незвичний аудіопрогравач. за інтерфейсом він наближається до класичних програвачів на кшалт winamp, але... має унікальну функціональність, яку годі шукати в інших програвачах -- принаймні, за довгі роки використання пк я таке зустрічаю вперше.
варто уважно придивитися до скріншота: тут немає традиційного набору кнопок (play, pause, stop, ffwd та rew)... задача partyman -- безперервно відтворювати музику, тому одразу після запуску він вже звучить, а зупиняється лише коли програму закрити. замість непотрібних кнопок -- дві панелі з інформацією про поточний трек та наступний: коли до завершення пісні залишається 10 секунд, наступна запускається із кросфейдингом. список програвання можна в заповнити треками у бажаній послідовності -- але якщо список пустий, програвач буде відтворювати випадковий трек з диску (хіба що на диску не виявилося б жодного звукового файлу).
для чого це потрібно? ну, приміром, щоби забезпечити безперервний музичний фон на вечоринці, дискотеці тощо. обмежено? нехай. зате такий підхід цілком в дусі філософії unix, один з принципів якої, за дугом макілроєм, є: "пишіть програми, котрі виконуватимуть одну задачу, але виконуватимуть її добре".