ось, прочитав цікавий допис генадія армашули у авторських колонках онлайн-журналу "комп'ютерний огляд"... як часто буває, коли прочитане дійсно зацікавило і змусило задуматися -- не втримався від короткого коментаря.не цитуватиму повністю, тож перш ніж читати далі, варто пробігти очима -- а краще все-таки прочитати вдумливо! -- оригінальну статтю "я к вам пишу".
> Вот какая фраза из журнала «В мире науки» за 1903 (!!!) год попалась мне совсем недавно: «Переписка грядущего будет сведена к сухому и лаконичному обмену информацией, выдержанному в телеграфном стиле».
як чудово, як доречно! і погляньте-но: пройшло 105 років, проте кожне покоління, розмінюючи свій четвертий-п'ятий десяток (читай: переходячи від помилок і креативності до консервативної мудрості) повторює те саме, те саме, те саме...
...і, певно, буде повторювать ще через 105 років:
> есть что-то, чего, по всей видимости, мы еще не осознали до конца – нельзя ускорить чувства. Технический прогресс не в состоянии изменить человеческую природу.
можна, може, змінює. тільки ми, як особистості -- обмежені у своєму інструментарії для пізнання світу необхідністю "доторкнутися", пережити на власному досвіді, а значить -- прив'язані до масштабів одного покоління: ми ще можемо це осмислити -- але вже не можемо повністю "пережити", повірити.от так. хотілося б сказати "життя покаже", але... все-таки ми й справді прив'язані до власного , вельми короткого досвіду. тож воно покаже, звісно -- але не нам.