відбір світлин на конкурс української спільноти флікера мені незрозумілий: поки що бачив лише відверто слабкі. чомусь захотілося показати кілька фотографій для прикладу. порівняйте:
подібний сюжет (зима, дівочі очі) -- а які різні світлини! що більше подобається, гріє і приваблює? вважається, що чорно-біле фото може бути виразнішим за кольорове. може -- якщо це додає щось до сюжету знимка. дуже шкода, що у другому фото (прощавай, зимо) автор не захопив у кадр обидва ока, приблизно з таким же кадруванням, як справа -- був би шедевр, як на мене. а перша фотографія (без назви, фото тижня українського флікера) видається... якоюсь стандартною: просто типовий кадр для реклами хутра, хоча технічно досить правильний.
ще один приклад:
з технічного боку, обидві світлини -- брак, обом дорога в смітник. але припустімо, що це просто кадри в сімейний альбом, а не на фотосайт чи ба навіть на конкурс... котрий більше сподобалася, приваблює увагу? авторські назви світлин схожі, як близнюки: вітер у твоєму волоссі та з вітром у її волоссі, і сюжет на перший погляд схожий, якби... -- це повністю імхо! -- якби в першому кадрі взагалі був сюжет. а от другий кадр проситься, щоби його перезняли якісно -- і тоді, справді, хоч на конкурс.
хочете ще приклад технічно нездалого, зіпсованого кадру, на який, тим не менш, можна довго дивитися і шукати в ньому чогось... прошу: swing day (переклад... не звучить).
а чим приваблює? на відміну від переважної більшості фотографій з молодими моделями, в цій головне -- не модель, а якась невловима емоція... яскраве сонце, бездонне небо, розшматовані вітром білосніжні хмари... і якась невимовна динаміка -- хочеться дати іншу назву. молодість. і дивитися, дивитися, дивитися.
p.s. втім, сам я ще той фотограф... дилетант. а захоплення фотографією -- це, скоріше, якась по-дитячому наївна туга: скільки себе пам'ятаю, завжди заздрив умінню професіоналів вхопити мить так, що згодом цілі покоління не надивляться на ті фото.