маючи зараз час, запланував собі написати статтю про йогу. ідея приблизно така: дослідження філософії йоги та погляд на йогу без філософії, себто відірвану від індуїстського коріння. ще не знаю, чи вийде щось в результаті, але навіть початкова розвідка теми виявилася надзвичайно цікавою. найперше взявся прочитати щось про індуїзм, бо ця тема для мене нова.під руку трапився журнал "вокруг света" (№8 '2007), повністю присвячений індії (настільний журнал миленької -- і тепер я це розумію, варто знайти цей номер і переглянути, або ж почитати в тенетах), з великою статтею міри салганик "індуїзм, або невмолимість долі". якщо оглянути засади індуїзму, виявиться, що в основі цієї релігії вгадується всеохоплююча ритуальність. саме існування світу у світосприйнятті індуса -- породження, існування і неминуча загибель для відродження -- основане на ритуалізованій циклічності.
піднімаю голову від читання, і думаю про йогу: наскільки я знайомий з цією дисципліною -- вона також є ритуальною в тім сенсі, що -- якщо бути відвертим -- мету, інформацію про ужитковий зміст кожної мудри, асани, віньяси втрачено в глибині віків. і то лише за умови, що вона колись була, та інформація! бо матеріаліст у мені скоріше ладен повірити у те, що оздоровчий ефект йоги є не причиною її створення -- а наслідком "акуратного", уважного ставлення її творців до людського тіла, і що найперше йога -- це якісь давні ритуали, початковий сенс яких індусами втрачений, а європейцям просто недоступний для повного усвідомлення через зовсім інше історично-культурне підгрунтя.гхм. повертаюся до своїх досліджень -- і одразу знаходжу підтвердження своїх думок, цього разу -- у словниковій статті про ритуал в енциклопедії соціології на яндексі. тут читаємо, що традиційною філософією ритуал визначався як обрядова канва певного ужитково доцільного процесу, породжена необхідністю зберегти цей процес за браку маси позитивних знань -- згодом зерна доцільності повністю поступалися місцем ритуальності, але сам процес зберігався у практиці народу. проте далі в статті говориться, що зовсім не обов'язково ядром для утворення ритуалу був якийсь прагматичний, об'єктивно доцільний процес! а навпаки, ритуал міг спершу утворитися як самоцінний елемент ужиткової культури, і вже в процесі формування обрости прагматично доцільними діями і метою.
ну що, змушує задуматися, ні?
(с) ілюстрації запозичено з веб-сайту журналу "вокруг света".