йован пише про останній шанс -- варто перечитати, особливо дівчаткам, особливо дорослим: пригадати, як воно було в школі. а тоді, мабуть, трохи поностальгувати. а вже тоді, якщо поталанить, пригадати, де вони зараз -- всі ті "перші любові", і помедитувати над тим, як ми виростаємо з таких ось "кохань" і стаємо -- ну, якщо не всі, то переважна більшість? -- врешті-решт дорослими людьми, яким уже можна довіряти задачу вирощування власних дітей.p.s. а от коментарі до йованових дописів тепер вже не можна залишати... тож, як не прикро -- кандидат на виключення з "моїх сусідів".