секрети старовинного узвару прості. достиглі та висушені фрукти заливалися джерельною водою, кілька годин настоювалися в гарячій печі. а щоб напій був ще кориснішим, додавався цикорій. сила прадавньої землі, енергія її плодів, дух українського свята — все це поєдналося в закарпатському узварі. а головне — готуючи його за старовиними рецептами, господиня вкладала в нього всю душу. саме тому справжній традиційний узвар має насичений смак, зберігаючи корисність і поживність плодів закарпаття.чудова «легенда» — хочеться перечитати ще раз, особливо рецепт. а одразу під цим на пакеті надрукований склад продукту — ну практично взірець цинізму виробника:
підготовлена питна вода, сік яблучний концентрований, екстракт цикорію з яблуком, екстракт сушеного абрикоса, регулятор кислотності (лимонна кислота), натуральні ароматизатори «груша» та «яблуко», ідентичний натуральному ароматизатор «чорнослив», барвник цукровий колер e150b.ну хіба не кумедно?
тим часом «секрет» приготування узвару дійсно простий до абсурду — готуйте навіть і щодня, і пийте натуральний та свіжий: беремо сухофрукти (висушені яблука, груші, чорнослив), заливаємо окропом, бажано обгорнути рушником — щоби довше збереглося тепло — і настоюємо, аж поки охолоне до кімнатної температури. влітку краще смакує охолодженим. від компоту, очевидно відрізняється тим, що готується з сушених, а не свіжих фруктів, не кип’ятиться, і має набагато повніший, тонший смак… і милозвучнішу назву =)
p.s. можливо, на закарпатті узвар саме варили, і можливо, дійсно додавали цикорій? не знаю, я навів рецепт так, як готує узвар мій тато =)