"хто готовий проміняти частину свобод на безпеку -- скоро позбудеться і того, й іншого".рівень програмного піратства в україні нехай повільно, але знижується, майже всі ноутбуки та чимала частина пк навіть локальної зборки постачаються з передвстановленою windows vista. я вже згадував (допис "кайдани за власні гроші?") про особливості ліцензійної угоди microsoft, яку -- свідомо чи ні? -- приймає покупець, коли вперше завантажує свій новенький комп'ютер. враховуючи невпинне зростання об'ємів продажу пк в україні, питання "чи ви читали ліцензійну угоду?" не втрачає актуальності -- ба навіть навпаки!
гаразд. припустімо, ви свідомий покупець -- принесли такий комп'ютер з магазину, включили, почитали угоду і жахнулися. хитрість в тім, що користуватися покупкою -- листуватися по e-mail'у, редагувати документи, "ходити" в інтернет, грати в комп'ютерні ігри -- ви зможете, лише прийнявши угоду microsoft! якщо ж не приймаєте -- комп'ютер відмовиться завантажуватися. і що далі?
більшість... гхм. не так сказав. більшість -- це 55%, 60% чи 70%... 80% -- це вже переважна більшість. 90% -- майже всі. але для позначення 99,9% яке підібрати слово?
отже, десять із десяти українців сьогодні, поставши перед такою дилемою, навіть усвідомивши свою незгоду із ліцензійною угодою -- просто продовжать користуватися комп'ютером. мовляв, зі мною не трапиться нічого такого, щоби оці обмеження, про які йдеться в угоді, насправді якось завадили мені використовувать комп'ютер. ну, а у технічну підтримку ми, навчені соціалістичними реаліями, все одно віримо так само, як у комунізм =) коли вже трапиться якась халепа -- покличу васю програміста, він за пиво все полагодить.
і так працює вся країна, ми закриваємо очі на все: на бюрократію в державних устроях, відверту брехню в політиці, безлад на дорогах, сміття у ліфті... все це нас не стосується. формула спокійного життя: я не можу на це вплинути -- отже нема чого цим перейматися. така собі вибіркова сліпота задля збереження залишків здорового глузду.
можливо, в цій тотальній, вимушеній байдужості якраз і полягає таємнича, незламна сила слов'янської душі?
ну, а якщо уявити гіпотетичну ситуацію, в якій достатньо свідома й чесна перед собою людина відмовляється приймати угоду, і при цьому достатньо принципова, щоби не погодитися платити microsoft від $30 до$300 (в залежності від версії ос) просто за красиві наклейки windows vista на новому ноутбуці. яка тут свідома альтернатива? повертати комп'ютер в магазин?
можна спробувати. досить нетривіальний процес в сучаних українських реаліях, але шанси є. проте... в такім разі можна залишитися без покупки взагалі: щодо пк без операційної системи з локальним виробником ще можна якось домовитися, а от кількість ноутбуків, що постачаються в україну без ос або з якоюсь альтернативою microsoft -- мізерна. так, дистрибьютори та продавці орієнтуються на масовий попит... проте ні я, ні ви, ані хто-небудь інший не є середньостатистичним українцем, такої людини не існує. нам потрібен вибір -- саме за те ми й любимо вільний ринок, що можна вибирати з кількох сотень різних моделей телевізорів, скажімо, а не бути обмеженим продукцією львівського "електрону". і от вибору в цім випадку ринок нам не дає: спробуйте прийти в магазин, вибрати ноутбук -- хоч за $600, хоч за $3000! -- і попросити продати вам точно такий, але... без windows.
в кращому випадку вам ввічливо пояснять, що операційна система -- це важлива складова комп'ютера, без неї працювати неможливо, що самостійне встановлення системи -- це нетривіальна задача, і що встановлена windows vista -- це мейнстрім на сьогоднішній день бла-бла-бла, і далі щось типу "ви впевнені, що хотіли б відмовитися від передвстановленої системи?" але це ідеальний випадок, в україні на таке годі сподіватися. в реальних же умовах продавець, який сам розбирається в пк десь на рівні сусідського 15-літнього хлопчака (тобто вміє запускати ігри з дисків), подивиться на вас, як на ідіота, подумки пошле матом, а вголос -- пробурмоче, що комп'ютерів без windows в магазині немає. крапка.
насправді ж у цивілізованих країнах -- до яких україні поки ще, вибачте, як до неба рачки -- подібна безальтернативна ситуація для будь-якого постачальника чи роздрібної мережі дуже сильно пахла б горілим: думаєте, за який кошт там юристи їздять на недешевих авто й купують будиночки у недешевих передмістях? а надто у сполучених штатах. кілька цікавих прецендентів призвели до того, що офіційно -- коли справа доходить до суду, -- в більшості випадків eula (ліцензійна угода з кінцевим користувачем програмного забезпечення) не має юридичної сили. але й це ще не все! щоби уникнути навіть найменших потенційних проблем, у самому тексті ліцензійної угоди юристи microsoft додали цікавий фрагмент: мовляв, якщо ви придбали комп'ютер, але не згодні з умовами угоди щодо операційної системи, і тому не можете легально користуватися комп'ютером -- зв'яжіться, мовляв, з виробником.
думаю, ви вже намалювали собі подумки картину: пересічний вася пупкін, придбавши собі модний ноутбук в якомусь там ельдораді чи сітікомі, і -- випадково? -- прочитавши ліцензійну угоду, вирішив зателефонувать в локальне представництво виробника того ноутбука =) спершу його "пошлють" ввічливо. а собі в офісі тихенько посміються. впертих "пошлюсть" ще раз, ще більш ввічливо. а особливо впертих запишуть на диктофон і зроблять посміховиськом в інтернеті =) ну та мова не про те.
результат буде один: нуль.
це була приказка. довга й песимістична. а тепер -- власне, казка. на диво коротка й оптимістична =)
днями в тенетах набула популярності оповідка про те, як одна 23-річна американка (гавайського походження) придбала ноутбук hp вартістю $628 з передвстановленою операційною системою microsoft windows vista home premium, прочитала ліцензійну угоду і вирішила... залишити собі ноутбук, але відмовитися від windows -- і отримати від hp відшкодування вартості операційної системи.
їй поталанило -- та й вона виявилася міцним горішком -- і врешті-решт виробник погодився повернути $200 як компенсацію вартості передвстановленої вісти. це 30% вартості ноутбука -- непогано? але оскільки навіть за океаном, у штатах процес цей не виявився простим (хоча минулося без юристів), дівчина вирішила опублікувати всю історію (англ.) в тенетах під прізвиськом uncle_benji. цікаво переглянути.
епіграф до цього допису я підібрав не сам -- а знайшов там таки, на сайті з оповідкою. погодьтеся, вислів бенджаміна франкліна чудово пасує до ситуації, у якій опинився наш уявний, але свідомий та принциповий український покупець ноутбука. і чудово показує -- тому, хто змусить себе розкрити таки очі -- куди може завести нас той самий слов'янський менталітет. то може час, вибираючи, принаймні робити це свідомо? і принципово.
що скажете?