пройшли вихідні... ти прокидаєшся вранці, ти чистиш зуби й вмиваєшся. може, чимось снідаєш нашвидкуруч? цілуєш дружину й синочка. сідаєш собі в машину та їдеш на роботу. довкола -- сотні, тисячі, десятки тисяч людей, котрі так само рано прокинулися в понеділок, щоби розпочати звичайний робочий тиждень......а десь там хтось вже не дихає. хтось інший востаннє -- востаннє! -- цілує свою дитину, чи дружину, сльозами змиваючи кров на рідному, вже не живому обличчі...
війна.
я не знаю, хто почав перший, а хто "захищає свободу"... про це можна було сперечатися в пісочниці. я знаю, що будь-хто, взявши до рук справжню зброю -- збирається вчинити злочин проти життя. я знаю, що люди, котрі закомандували бомбардувать міста, не в змозі воскресити жодної загиблої людини.
отже, я мусів би сказати, що не бачу правих у грузино-російському конфлікті. але...
- я схильний не довіряти жодному слову, яке звучить у російських медіа
- у будь-якій бійці, якої не вдалося вирішити словами, я на стороні слабшого
p.s. почитайте і подивіться:
- допис "напад росії на грузію" у блозі андрія поданенка
- допис "трохи фоток війни. грузія" у блозі юрія новоставського
