невеличкий ювілей: два роки відколи я повністю відмовився від використання піратських копій microsoft windows, встановивши suse linux на домашній пк.результат? жодного бажання чи потреби повертатися до windows в мене немає. сьогодні linux, і зокрема opensuse -- цілком зріла система, з якою я можу робити все, що я звик робити за допомогою комп'ютера.
два роки -- майже історія. задокументована сімома десятками дописів у блозі. за цей час довелося навчитися кількох нових фокусів, бо linux -- це зовсім не безкоштовний windows, як видається армії невігласів (котрі вміють вправно інсталювати ігри з купованих дисків і саме це вважають головною навичкою у роботі з комп'ютером). хоч тих фокусів виявилося не так багато. найскладніше було, мабуть, усвідомити й зрозуміти свій вибір на користь вільного програмного забезпечення, а зрозумівши -- навчитися спокійно приймати альтернативні точки зору.
отже, замість агітувати, я просто розповім про дрібнички, до яких я звик за час дружби з пінгвіном, і яких мені тепер конче бракує на робочому ноуті, де -- цілком передбачувано -- встановлено windows:
- немає необхідності перезавантажувати систему
- локалізація: український інтерфейс системи та більшості популярних програм, нормальна українська розкладка (з апострофом та ґ)
- порядок розташування іконок у треї
- менеджер стільниць "з коробки"
- прилипання вікон
- система може пам`ятати розмір, положення, прозорість кожного окремого вікна чи програми
- максимізація вікон по вертикалі чи по горизонталі
- налаштування "гарячих клавіш" буквально для всього
без перезавантаження
в досвіченого користувача windows не так вже й часто виникає потреба перезавантажувати комп'ютер. проте ситуації, коли без цього ніяк, все-таки трапляються -- наприклад, під час інсталяції якоїсь особливо примхливої програми, котрій конче необхідно встановити й зареєструвати в системі якісь драйвери чи бібліотеки. час від часу доводиться також перезавантаженням лікувати зависання системи. все це сприймається за норму.з linux мені практично не доводиться перезавантажуватися. за два роки було може п'ять випадків, коли справді довелося це зробити -- з них тричі це було пов'язано зі встановленням драйверів відеокарти, бо цей процес зачіпає ядро системи. ще два випадки треба списати на мою недосвіченість: замість зупинити проблемну програму, я на початку знайомства з linux вважав за простіше звично натиснути рятівну кнопку на корпусі пк =)
зате встановлення програм в opensuse, налаштування системи, навіть реєстрація системних сервісів -- проходять без перезавантаження. встановив якусь гру з репозиторія? одразу ж знайшов її в головному меню і граєшся. коли якась програма "зависає" -- ніде правди діти, трапляється -- це практично ніколи не призводить до проблем навіть з графічним інтерфейсом, не кажучи вже про систему вцілому.
"найстрашніше", що буває -- то необхідність перезавантажити отой графічний інтерфейс (ікс-сервер): зазвичай я просто закриваю профіль і знову авторизуюся, це займає 30 секунд.
українська мова
маючи більш як десятилітній досвід роботи в операційних системах microsoft windows (3.11; 95; 98; xp), я ще до сьогодні не бачив локалізованої, української версії. так, я знаю -- десь там існує пакет локалізації windows xp та налаштування нормальної української розкладки, а також українська версія windows vista... про них розповідають розумні люди з microsoft. проте я не бачив, і в українському магазині наразі годі шукати українських "вікон".посилання. читайте допис "апостроф у подарунок" тараса олейника в блогах "комп'ютерного огляду", і далі коментарі читачів до нього.першою "моєю" версію suse linux 10.1, яку я придбав на українському сайті lafox.net з доставкою прямо мені до рук. встановивши її на пк, я отримав "з коробки" український інтерфейс власне системи, найбільш популярних програм, а також нормальну українську розкладку -- з апострофом та літерою ґ. одразу. навіть процес інсталяції був українізований.
linux дозволяє для різних користувачів системи встановити різні мови інтерфейсу, чим я негайно скористався, бо милій ближча російська.
порядок системному треї
в стільничному середовищі kde для linux такої проблеми нема: частину іконок можна сховать (як і у windows), а видимі -- відсортувати, і система пам'ятатиме встановлений порядок, навіть якщо якусь програму (скажімо, ktorrent на скріншоті) закрити і згодом запустити знову.
віртуальні стільниці
ідея віртуальних стільниць не нова -- їй більше двадцяти років. щоправда, для більшості користувачів windows вона залишається невідомою: "рідної" реалізації в цих операційних системах немає, а сторонні програми за надійністю та рівнем інтеграції не наближаються до того, як ця ідея реалізована в у світі *nix-систем, зокрема в linux.суть проста: система наче пропонує кілька стільниць, в будь-який момент можна бачити лише одну, а за необхідності -- переходити до будь-якої. наприклад, веб-браузер може бути відкритий на одній стільниці, на іншій -- електронна таблиця і калькулятор тощо, а перемикання між ними повертає саме те розташування вікон, яким його залишили на тій стільниці.
я й сам послуговуюся віртуальними стільницями не надто часто, і чотирьох вистачає за очі: інколи відкриваєш декілька вікон і розкидуєш на різні стільниці, щоби не плуталися, і не доводилося, скажімо, шукати давно відкритий файловий менеджер під завалами інших вікон. як правило, gimp "живе" окремо -- це дозволяє зосередитися на обробці зображень, поки на ішній стільниці відкрито нового листа в поштовику, щоби відіслати якісь світлини додатком.
користувачеві windows важко збагнути, навіщо це треба. як в будь-якої красивої ідеї, в цієї може бути багато застосувать -- це лише питання звички і особистих вподобань.
прилипання вікон
у windows однією з перших популярних програм, що мали таку особливість, був winamp, а за ним -- різні інтернет-пейджери, як ото icq та qip. мені доводилося чути, як користувачі windows зі стажем "крутять носом", мовляв, нащо воно треба -- але це зручно: достатньо один раз спробувати, і відвикнути вже буде складно.
так от, у в kde/linux прилипають всі вікна. але за необхідності таку поведінку можна відмінити для окремих вікон, або для всіх.
параметри окремих вікон
окрім того, в kde/linux будь-яке вікно можна примусити завжди залишатися нагорі -- так, щоби його не перекривали інші вікна. або навпаки -- під усіма вікнами, якщо це треба. для будь-якого вікна окремо можна налаштувати безліч інших параметрів: встановити прозорість, зафіксувати розміри чи положення на екрані, прив'язати до однієї віртуальної стільниці тощо. і всі ці налаштування система запам'ятає й відновить щоразу, коли відповідну програму знову запустити.звісно, навряд чи всіма цими можливостями треба користуватися щохвилини. але ось хороший приклад: люди з досвідом роботи у adobe photoshop нарікають на gimp через його незвичний інтерфейс, мовляв, палітри з інструментами та шарами губляться й хіба що не розбігаються по екрані =) тим часом достатньо прив'язати ці віконця до своїх місць на екрані, зафіксувати поверх інших вікон -- і проблеми нема, вони поводитимуться практично так само, як у 5-му photoshop'і.
максимізація
але особисто мені не дуже подобається розгортати вікна на всю ширину 20-дюймового монітора зі сторонами 16:10. навіть якщо це веб-браузер. особливо якщо це веб-браузер: мені зручно читати вузькі колонки, аніж крутити головою зліва направо.
тому я досить швидко оцінив можливість максимізувати вікно в kde/linux лише по вертикалі: достатньо клацнути на тій самій кнопочці... правою (або середньою) кнопочкою миші. можна також лише по горизонталі -- але цим варіантом я не користуюся.
гарячі клавіші
звісно, перемиканням між програмами, копіюванням/вставкою/вирізанням, або навіть запуском окремих програм нікого не здивуєш. гаразд, як на рахунок списку всіх відкритих вікон? управління курсором миші з клавіатури? перемикання між віртуальними стільницями? до того ж, для будь-якої дії можна встановити по дві гарячих комбінації.
мені найбільше сподобалося керувати гучністю звуку з клавіатури, програванням і рейтингуванням композицій в amarok'у, а також перемиканням між стільницями. до решти, певно, ще не доріс =)
можна було б продовжувать про цікаві особливості linux, але думаю, що для одного допису вистачить. резюме? linux -- цікава й зручна система, яка легко дасть фору альтернативам. треба лише мати трошечки голови й інтересу.