рік тому я писав про такого собі кріса лінча — гаджетомана, фотографа, діджея-аматора. від 2006-го року він веде свій блог things that fade with time... — не тематичний, але про все, що йому не байдуже. живий, цікавийблог -- бо написаний розумно, і разом з тим суб'єктивно і емоційно.минулого разу мене привабили фотографії кріса лінча, а ще його дотепна оповідка про те, як він купував ipod touch.
а сьогодні я натрапив на його ж таки допис про чергову яблучну епопею: the point of no return (англ.) в кількох словах: автор вирішив придбати iphone 3g... в перший день продажів. на це пішов цілий день.
і от, власне, цей допис мене здивував — хоча треба було б вже звикнути. але я ще дивуюся: розумна людина захтіла електронну іграшку настільки, що відключила мозок — а точніше направила свої розумові зусилля на те, щоби відстояти день в чергах і врешті-решт отримати в руки iphone.
ні, я зараз не про те, що iphone сам по собі не вартий такого захоплення, не про це мова. проте чи ж не можна було купити телефон через три дні? навіть через тиждень? без черг, і за нижчою ціною?
втім, хто з нас без гріха? гаджетомани =)
p.s. фото для ілюстрації запозичене з фотоальбома кріса лінча на flickr.com.