знаєте, що таке криза української блогосфери у персональному контексті? я вам розкажу: більш-менш регулярно переглядаю 13 українських блогів... але коли мені хочеться почитати щось справді цікаве — доводиться повертатися і перечитувати архів свого блога.мабуть, я таки даремно нарікаю саме на українську блогосферу — справа не в ній. а у самому феномені блогерства. це — самозаглиблення. в принципі, цей самозаглиблений суб'єктивізм і є цікавим у будь-якому блозі, українському чи ні. але цікавий не кожному, і не у будь-який момент часу.
до свого блога я змушений повертатися не тому, що він найкращий — просто він, природньо, найближчий мені. тематично, психологічно, контекстно.
про якість блогів
тотематичністьповернімося до блогосфери. в принципі помітно, що найбільш якісні — «професійні» блоги, тобто тематичні + проблемні + регулярні. але саме їм частенько бракує отого суб'єктивізму, і вже зовсім його немає (або він якийсь гіпертрофований, гротескний) у блогах аматорів, котрі ще пнуться зробити зі своїх щоденників «автомат для видачі жетонів на метро» (це називають модним словом «монетизація блога»).
є доволі вузький спектр тем, в які я готовий занурюватися щодня, щогодини. відступи від теми іноді бувають цікавими, але переважно сприймаються як сміття.
проблемність
навіть в рамках цікавої теми дописи можуть бути актуальними, «живими» — або «для галочки».
регулярність
дві-три публікації на тиждень? смішно, мені цього мало — кілька(надцять) дописів на день було б нормально.
емоційність
це те, що я назвав вище суб'єктивністю. періодично я звертаюся до вікіпедії — але я не читатиму блога з подібним нейтральним стилем викладення.
якість
цей показник мені важко виміряти чи навіть визначити, але інтуїтивно зрозуміло, про що мова; тут все: певна стилістика тексту, банальна грамотність (або характерна не-грамотність як елемент стилю), оформлення тощо.
зрозуміло: пересічному блогерові завжди є що емоційно й суб'єктивно сказати про безліч речей, від поточної політичної ситуації в україні (читаємо блог сергія манту) аж то суто інтимних подій (народження синочка). можливість це зробити — а зовсім не міфічна монетизація — і зробила блогінг таким популярним явищем. але ж вона й конфліктує з бажанням віднайти свою, бажано широку аудиторію, а отже — обмежити себе рамками однієї теми, і впровадити якісь стандарти якості та проблемності.
а ще ж не було мови про регулярність. хто-небудь пробував стабільно видавати бодай по одному допису в день? ото ж бо й воно...
ну гаразд, досить того скигління. де вихід, рішення, пропозиція?
ідея: тематична агрегація
рішення, як на мене, на поверхні: агрегація. нумо відкладемо свої термінологічні шаблони, мова не про rss, а про тематичну агрегацію блогів у такі собі блогожурнали.приміром, в моєму блозі наразі близько семидесяти дописів про linux — у масі з чотирьох сотень дописів «про все-все-все». уявімо собі гіпотетичний український мега-блог, присвячений виключно цій темі. зареєструвавшись у ньому, я дозволяю автоматично «підтягувати» туди мої дописи з тегом linux. і так само ще кілька десятків укранських блогерів, які більш-менш регулярно, більш-менш тематично, більш-менш проблемно пишуть про пінгвіна.
уявімо собі (увага, це складніше!), що є якась досить демократична, але в той же час проста й надійна система забезпечення якості вмісту — наприклад, голосування спільноти авторів або пряма модерація якоюсь «редакцією» (щось а ля bash.org.ru).
уявімо також (от це зовсім складно), що у власників такого тематичного мега-блога є дієва схема моне... (не думав, що дійду до цього) монетизації свого проекту, і що для залучення цікавих авторів до свого проекту вони згодні реалізувати якусь прозору і демократичну схему виплат авторам відповідно до рейтингів/читабельності окремих дописів.
що ми отримаємо? як мінімум — спробу започаткувати проект, який користатиме з найкращих рис блогосфери, водночас нейтралізуючи притаманні їй проблеми, і матиме набагато вищі шанси на оту монетизацію порівняно з будь-яким персональним блогом.
стара новина
і що, хіба я щось нове придумав? це банальна схема роботи більшості медійних проектів — часописів, телеканалів тощо, тільки спроецьована на блогосферу. подібна агрегація, хоч і в дещо примітивнішому вигляді, працює на веб-сайтах «комп'ютерного огляду» чи itc.ua.в принципі, щось майже близьке до такої ідеї більш прогресивна частина української блогосфери наразі обговорює під проводом андрія поданенка. щоправда, називається цей проект дещо банально: каталог блогів. дуже хотілося б сподіватися, що проект виживе і розвинеться у щось цікавіше і прогресивніше за черговий каталог. але щось я не дуже йму тому віри, буде тільки пшик =)
чому? через оту легендарну здатність до смерті заобговорювать будь-яку реальну роботу. ми це любовно звемо «українською ментальністю».
а так хочеться помилитися в цім випадку. я би хотів, щоби андрій плюнув на оті начала демократії, власноруч — авторитарно — взявся за ідею й довів її до реалізації не як програміст, а як менеджер проекту. отоді, мабуть, було б діло.
p.s. хочете посперечатися? ласкаво прошу. якщо бува хтось ще не висказав своє фе на мою попередню провокацію (українська блогосфера хвора?), вам сюди.