взявся переглянути блог остапа гетьмана (aka toss)... найперше, звісно, мене цікавлять теги (читай теми) на кшалт комп'ютери чи linux тощо. в одному з таких дописів читаю заяву роздратованого користувача пк:цитата. мене мій комп'ютер дістав. запущу я більше ніж два браузера плюс paint.net і все, нічого більше. тупо комп лагає, чекати приходиться. зараза не може тягнути.далі остап нарікає на (слабенький?) процесор amd, (глюкаву?) відеокарту ati тощо. і даремно. нарікати треба на себе — і вчитися адмініструвати домашній комп'ютер.
моїм першим домашнім пк був куплений за чесно зароблені гроші «пошук»... це окрема історія, залишу її на інший раз. наступним був власноруч зібраний на придбані у складчину з братом пк на celeron'і (333 мгц), із 32 мегабайтами оперативної пам'яті та з відеокартою s3 savage (8 мб).
тут пауза для осмислення.
характеристики можуть налякати сучасну молодь =) машинка працювала з піратською windows 95, а згодом, після заміни пам'яті на 128-мегабайтну планку, з windows xp. на цьому пк ми гралися у fallout'и, quake (перший і другий), blood'и (також обидва), thief та system shock 2 та ще безліч всього... дивилися кіно, слухали музику, час від часу шастали в інтернетрях (тоді ще через діалапний модем), копирсалися в документах (бо ж студентами були). періодично я щось там навіть дизайнив у photoshop'і та illustrator'і.
і ніколи цей комп'ютер не перетворювався на повне гальмо, яким неможливо було б користуватися. звісно, погратися у щось дуже новомодне (doom 3 чи half life 2) годі було й думати, — але працювала машинка справно.
зараз вдома стоїть теж далеко не експонат виставки надсучасних технологій: amd athlon (1 ггц), 640 мб пам'яті, відео nvidia gforce fx5200 (128 мб) — під управлінням opensuse 10.3. і також, слава транзистору, нічогенько крутиться, гріх жалітися.
тож повертаюся до моралі: не варто нарікати на комп'ютер, краще навчитися ним користуватися як слід.