україні потрібна революція?

| політика, україна

мабуть, мало хто не встиг ще прочитати так званий «маніфест середнього класу україни». актуально, експресивно. практично відвертий заклик до революції середнього класу. одне слово: наболіло. проте...

повністю згоден з висновком сергія манту в дописі про гривню, дупу і клаксон: це тільки «пукання в коробочку».

середній клас не робить революцій: занадто ситий, одомашнений і окультурений, занадто любить свої автівочки й квартирки, занадто залежний від держави. середній клас ще може вийти на майдан і послухати революційних пісень... але швидше за все тільки поприв'язує стрічечки — який там колір буде в моді в цім сезоні? — до дверцят автівок і тим все закінчиться.

але коли середній клас лише починає помічати підвищення цін в супермаркетах — десь там вже не вистачає грошей, щоби годувати дітей в школах, садочках, інтернатах... коли середньому класу доводиться трошечки напружитися, щоби погасити кредит на чергове авто, телевізор чи холодильник — в когось росте борг комунальних платежів, у квартирі відключають вже не опалення, а газ, воду, електрику...

але! поки середній клас читає новини в інтернетрях і може навіть інколи виявляти здоровий прагматизм — маси, яким насправді важко, дивляться телевізор.

і все, братці-панове, все! тільки тут може і початися або померти в самому початку будь-яка революція. тільки від блакитного екрану чакають маси месію, революційних закликів і трансляції сакрального пострілу з аврори.

але, з іношого боку, вкотре з'явиться на екрані отой «коровай з вухами» в перерві між двома серіалами, скаже щось беззмістовно-заспокійливе — і всьо ок, не треба вже ніякої революції, все буде гаразд.

принаймні до відключення тв трансляції?

p.s. інколи думаю, що найбільша помилка гкчп у в серпні 1991 року — це трансляція «лебединого озера». якби пустили на пару днів повтор «рабині ізаури»«зоряних воєн» для молодняка)— прошло б усе, як по маслу.

p.p.s. фото для ілюстрації запозичене на сайті fotoart.org.ua.