днями apple анонсувала новий варіант музичного програвача ipod shuffle, і довкола нього одразу сплахнули дискусії: хтось сварить, хтось захищає.нема чого дивуватися: таке відбувається чи не щоразу, коли apple щось нове анонсує, принаймні останні кілька років. зокрема можна пригадати ноутбук apple macbook air, який я свого часу навіть взявся порівнювати до іншої моделі від dell, або гламурний iphone.
мені доводилося користуватися програвачем ipod shuffle попереднього (2-го) покоління. маю подарований, віддав милій. якби треба було купувати mp3-програвач — за жодних оставин не вибрав би apple, і це не поза, а виключно бажання не зустрічатися більше із деякими тими заморочками, які складають винятковість пропозиції apple (зокрема itunes). як і у випадку з новим ipod'ом, ті заморочки значно обмежують свободу користувача, пропонуючи взамін трошечки глянсу та міфічну зручність в користуванні.
втім, популярність продуктів apple показує, що величезна кількість людей готові свободи зрікатися заради того гламурного глянсу. чому? не те, щоби я втратив сон через це питання, але ж цікаво =)
так от, в коментарях до дискусії про ipod shuffle сьогодні прочитав таке:пользовательские характеристики любого гаджета имеют два аспекта: фунциональность и имидж. индивидуальный баланс в предпочнениях определяет отношение к тому или инному изделию. но если фукциональность — вещь вполне поддающаяся объективному измерению, то имиджевая состаляющая субъективна и иррациональна. невозможно спорить с жаждущими дифференциации индивидуумами, тем более что выделить себя из серой массы так просто — купил имиджевую попбрякушку, и ты яркая индивидуальность. [...] надо отдать должное фирме эпл, умело извлекающей прибыли из слабостей человеческих.
автор: користувач на прізвисько aziat. молодець: коротко і влучно.