восени, коли я писав про «шедевр на ніч», він освоював сюжетні кольори (зелене листя, коричневі стовбури і т.п.) зараз цікавіше: кілька тижнів тому почав малювати предмети в ізометричній проекції: я дивуюся, порівнюючи вчорашні малюнки з тим, що намальовано лише чотири місяці тому.
почалося з будиночків, але досить скоро тимко взявся зображати ізометрично більш складні об'єкти: автомобілі, дороги, мости.
вчора перчик змусив мамочку навчити його малювати фігури людей. вимагав спершу намалювати йому «схему»: так він називає послідовність ілюстрацій, на якій показано, з чого починати і як штрих за штрихом зобразити щось (пізніше сфотографую якийсь взірець). дуже дратувався, коли перші спроби не видавалися йому достатньо вдалими («не получається!»). але дуже швидко набив руку, і навіть самостійно навчився надавати фігуркам якихось характерних елементів пози.
колись я читав (чи чув) про те, що для дитини у певному віці кожен малюнок — це якась історія, робота над ним супроводжується озвучуванням сюжету... тепер щодня маю можливість спостерігати це in vivo =)
от, приміром, тимко із захопленим сміхом коментував малюнок, на якім хлопчик відбив ногою м'яча, той відлетів і вдарив звеху в кабіну вантажівки — хлопчик через це роздратувався (на дорозі не можна гратися м'ячем!) і сказав «фу» (мабуть, це має відповідати лайці дорослого в подібній ситуації).
на іншому малюнку татко і синочок зпускаються з гори на сноубордах (гхм, мабуть по телевізору бачив?) у татка в руці рогатка, у хлопчика — чомусь автомат. що робить метелик взимку серед сніжинок — я так і не запитав =)
нам із миленькою лишається тільки чудуватися з того, скільки ж усього різного вже склалося докупи в тій маленькій голівці, який цілий внутрішній світ вже живе там за своїм власним календарем... дітки — справжнє диво.