через три дні в онлайн-часописі української блогосфери опубліковано наче продовження, чи розвиток цієї теми, який пророкує смерть паперової преси (тавтологія не моя). звісно ж, ці два дописи між собою прямо не пов'язані (адже в тексті пізнішого немає ніякого посилання на мене, так?)
похорон преси, запрошено блогерів
ну, свою щиру любов до української блогосфери (мова не про конкретні блоги чи когось із авторів) я не ховаю. коротко охарактеризувати явище можу приблизно так: самозаглиблене сеошництво і потуги до монетизації (сприймайте з долею самоіронії, і зважайте на те, що я навмисне перебільшую).отже мене зовсім не здивувало — ба навіть потішило! — те , що хтось у блогосфері з радістю витесав уже красивий хрест на могилку вкраїнської, та й світової преси =) мовляв, народ масово кинеться читати публікації в тенетах, і зокрема в блогах — і от тут вкраїнський блогер і спіймає за хвіст оту легендарну монетизацію, і заживе, як сир у маслі.
смішно?
зрозумійте мене правильно: я би й сам залюбки поховав ту пресу, зокрема глянець... але ж не можна бути аж таким оптимістом, варто зважати на якісь реалії і хоч трохи піднімати голову над клавіатурою, чи як?
в згаданому дописі про дефолт паперовх змі, на мою (не)скромну думку, цікава лише стрічка коментарів, та й то завдяки гострому випаду з боку однієї людини — артура оруджалієва.
для тих, хто не знає: артур оруджалієв — головний редактор онлайнового проекту itc.ua видавництва itc, найвпливовішого в українському сегменті айтішних змі, з найміцнішим портфелем довкола-айтішних видань. артур має свій персональний блог і блог на площадці itc, в яких взагалі частенько висловлюється доволі агресивно, але й влучно (за приклад візьміть допис про besthosting).
цитата. ну что за ахинея? толя [tivasyk: анатолій гришин] пишет то, что выгодно ему. [...] с какой радости рынок прессы мертв? на основе чего? от того, что закрылось несколько журнальчиков, бизнес модель которых — это обман рекламодателей? [...] я не знаю, что будет через 5 лет. я просто считаю ахинеей фразу «український ринок друкованої спеціалізованої іт-преси закінчився назавжди».то хто правий? український блогер, який вітає перехід, чи то втечу змі в тенета — чи редактор онлайнового часопису, котрий сміється з тих сподіванок?
роздуми на тему
як це частенько буває, вони обидва достатньо праві, щоби триматися власної думки, і обидва достатньо помиляються, щоби ми її не поділяли =)про що пише гришин? а ну ж, уважненько (дякуємо jarofed'ові за переклад українською):
цитата. український ринок друкованої спеціалізованої іт-преси закінчився назавжди.покажіть мені спеціалізовану it-пресу в україні? хіба можна назвати «комп'ютерний огляд» («компьютерное обозрение», itc) спеціалізованним виданням? попри те, що ми називаємо його «канальним» часописом (для людей, котрі обслуговують канал поставок і продажів комп'ютерної техніки та рішень), насправді формат видання складають суміш (акуратно добраних) популярних новин, (ретельно відредагованих) піарних прес-релізів або звітів про конференції та (добре написаних) оглядів більш-менш цікавих пристроїв, включаючи мишки, клавіатури, акустику — суто споживацький товар.
я люблю «ко», читаю його вже років з десять, і якби треба було вибрати один-єдиний комп'ютерний журнал для передплати — це був би перший претендент, але... одверто: невже те, що журнал передплачують і переглядають переважно в офісах дистриб'юторських компаній, представництв виробників та в магазинах цифрової техніки — чи це автоматично робить журнал спеціалізованим?
на мою думку, розмір української аудиторії, готової споживати справді спеціалізоване it-видання, не дозволив би серйозному проекту вижити. «ко» успішно балансує на границі, адресуючись не лише спеціалістам, але й доволі широкому колу прос'юмерів, за рахунок чого непогано доповнює в «паперовому» медійному просторі такі видання, як «домашній пк», «chip» тощо.
якраз український pc week (sk ukraine), в рекламному колі швиденько названий «піщєвіком», був хоч не першою, але, мабуть, найбільш близькою до успіху спробою зробити більш спеціалізоване видання порівняно з «ко», трошки відійти від «розважального» читання. так чи інак, спроба провалилася.
цитата. основна активність зміщується в онлайн.нагадаю: мова про україну. де ж та активність онлайн? в тенетах борсаються ті проекти, котрі там вже давно. переважно це присвячені it-ринку новинарські портали на різних стадіях занепаду: переважна більшість з них публікуються російською мовою, а отже конкурують з російськими інформаційними площадками, котрі старші, потужніші, професійніші, найчастіше просто цікавіші, крапка.
виняток складає тріада веб-проектів того ж таки itc: портал «ко», hotline.ua та itc.ua. але вони там не відучора, і вже точно не є результатом раптової «евакуації» паперових видань в тенета: «ко» розвивався як архів публікацій журналу, hotline певний час існував паралельно з друкованим каталогом цін. itc.ua молодший — а точніше він переформатований нещодавно з головної сторінки itc, і мені видається, що це спроба виростити більш інтерактивну, вебдванульну платформу онлайн, яка забезпечить а) прихильність аудиторії, котра вже сьогодні не вдовольняється журналами, і б) плавне перетікання публікацій в тенета.
але це виняток: жодне з конкурентних видавництв не спромоглося повторити успіх itc з виходом на онлайнову аудиторію. звісно, починати ніколи не пізно, але... буває таки пізно =)
цитата. засоби комунікації, які передбачають одностороннє мовлення на аудиторію без отримання зворотнього зв’язку, вимерли як мамонти. і це трапиться не в майбутньому і не сьогодні. це трапилося вже вчора. просто деякі ще не здогадуються, що вони мертві.ах, яка солодка перспектива для кожного блогера, правда? але куди подіти телевізор? одностороння комунікація, живіша всих живих, і до мамонтів у гості не збирається. і журнали/газети також, насправді, ще не вимирають, попри всю складність ситуації в цій галузі — принаймні, в україні.
інша справа — журнали спеціалізовані, і зокрема в it-галузі =)
чи може бути, що рядові користувачі пк сьогодні взагалі мало зацікавлені в паперових часописах зі скріншотами і фотографіями ноутбуків? що міг би шукати читав у паперовому журналі такого, що не було б доступне швидше, актуальніше й у більшій кількості в тенетах? чи багато таких користувачів пк, котрі, не маючи доступу до тенет, активно і (головне) регулярно шукають що почитати в паперових виданнях?
ітогі подвєдьом
роззирніться довкола, і покажіть мені людину, котра сьогодні залежить — в своїй професійній діяльності, чи в побуті, від паперових видань? по-моєму, єдина група таких людей — то працівники видавництв =)усі решта, коли виникає потреба в інформації, звертаються до тих чи інших цифрових носіїв (мова не лише про інтернет, а про комп'ютерну техніку в широкому сенсі, включаючи спеціалізовані програми, бази данних тощо). і it не виняток: «паперовий» журнал про комп'ютери в україні вже перетворюється на свого роду казуальну розвагу: якщо є журнал під рукою, почитаємо, якщо нема — то не дуже й хотілося.
p.s. вибачайте, якщо не дуже зв'язно: два дні вимучував цей текст =)