переклад українською статті з архівів старих версій веб-сайту tivasyk@home: дуже наївно, але читається весело. оригінальний текст російською мовою можна завантажити з drop.io (pdf, 136 кб).
примітка (26 грудня 2001)
стаття написана в жовтні 2000 року для першої версії веб-сайту tivasyk@home. публікуєтсья тут без виправлень. сайт двічі змінив дизайн, тобто стаття в чімось втратила актуальність.
новий дизайн
«in the beginning was the word…»
євангеліє від івана
наступного разу за комп'ютер я сів на другомукурсі інституту, коли товариш влаштував мене на роботу. четвірка, шістнадцять метрів, кольоровий монітор і слухняна мишка на килимочку поруч… мрія! робота «студентська» — приглядати за мережею з десятка машин в організації, де ніхто комп'ютера раніше навіть не бачив. не просто мрія — рай! для мене це був час дума і воркрафта, а ще програмування на суміші паскаля і асемблера, вивчення сі й картинок про це, невідомо ким забутих на сервері =) (всі доволі пристойні в порівнянні з тим, що сьогодні можна побачити в тенетах)… втім, професійне програмування перестало здаватися мені таким привабливим, як раніше, щойно я усвідомив складність тих програм, з якими щодня працює будь-який користувач вінди… про інтернет я тоді ще навіть не мріяв.
час не стоїть на місці, і ось я вже в офісі, на столі — не найгірша пісішка, з якої можна було виходити в тенета, а у фірми — безлімітка. веб мене нічим не шокував, за значно більш корисний винахід я прийняв електронну пошту… тим не менш я був з тих молодих хлопців, хто швидше б віддав руку, аніж відмовився від можливості «змайструвать» власну веб-сторінку чи другу і спробувати з гордістю вмурувати цей незграбний камінь в і без того не надто ідеальну кладку всесвітньої мережі =)
зараз вже не пригадаю, чи трапилося це до того, як я вперше спробував намалювати рекламний макет в київський хотлайн для фірми… але навіть якщо я на той час вже торкався віртуального полотна таким же віртуальним пензлем, совість не дозволяла мені не те що вголос, але й подумки необережно виповити слово дизайнер (та й зараз боюся цього звуку…) як і треба, в мене не було нічого для створення веб-сторінок — ані ідей, ані досвіду, тільки ентузіазм людини достатньо молодої, щоби цікавитися не лише грошима. звісно, самого ентузіазму мені не вистачило для того, щоби довести цю страву до готовності для споживання.
коли через півроку я переглянув на своє «творіння», я замилувався з дитячої наївності його творця. потрібно було (а десятки сайтів з пропозиціями безкоштовний хостінг і тисячі хоумпеджів у тенетах просто штовхали мене до цього) почати все заново, цього разу використовуючи досвід, який я отримав під час роботи над рекламними макетами (так, на той час я вже встиг змінити рід занять, не залишаючи однієї фірми! мушу сказати, що з місцем роботи надзвичайно поталанило). була й ідея — ледь вловимий образ, що привабив простотою і оригінальністю… бувновий інструмент, з котрим хотілося погратися в пісочниці — adobe pagemill. і, нарешті, вдома з'явився свій комп'ютер, нічим не гірший за будь-який офісний, ба навіть кращий — бо зібраний власними руками, для себе.
треба визнати, що цей проект залишився в історії у вигляді ще більш далекому від «готового для вжитку», ніж попередній… насправді це була тільки заготовка з концепцією дизайну і парою-четвіркою завершених сторінок. ось вам плата за реалізацію ледь вловимих образів — ніколи не знаєш, пройде це разом з настроєм чи залишиться з тобою надовго…
приблизно в той час в мене на роботі виникла нова задача —зробити робочий макет веб-сайту для фірми =) це була просто гола задача, тобто мені все потрібно було робити з нуля — «народити» дизайн, визначитися з набором матеріалів і т.п. щоправда часу було багато, це була просто спроба. сайт комерційної організації — не персональна сторінка, тут одним ентузіазмом не обійтися, і підійти треба було з більшою серйозністю. перший варіант був скоріше тестом нових трюків, аніж повноцінним дизайном: мені захотілося погратися з інтерактивними кнопочками, і саме на цьому варіанті я вперше випробував простенькі ява-скрипти…
ну, кнопочки кнопочками, а без основи, котра пристойно виглядає, нічого хорошого не вийде. треба було вчитися створювати хороший дизайн, тобто додати трошки теорії в паливню процесу =) тому на певний час я відклав подалі zip-архів з ледь початим проектом, відчуваючи, що до нього вже не повернусь… и взявся до вивчення інтернет-ресурсів, присвячених дизайну… попри силу-силенну сторінок в ру.неті з сігнатурою «дизайн студії артемія лєбєдєва», найбільш корисну інформацію я черпнув на сайті його більш скромного (поведінкою, але не заслугами) конкурента дмитра кірсанова. оскільки власне html-кодування для мене вже не становило великої таємниці, я шукав підказок саме з дизайну — і в кірсанова знайшов те, що треба. англійською мовою. як, ви не читаєте англійською?! так що ж ви робите в тенетах? адже ру.нет — то лише мізерна його частина, 90% — англомовні ресурси!
якраз десь тут, в результаті перегляду десятків дуже хороших і сотень непоганих чужих веб-сторінок і з'явився новий образ. практично від самого початку сам дизайн вимальовувався доволі ясно… тільки часу, та й ентузіазму вже не вистачало — робота, робота, робота… близько півроку перші заготовки лежали на диску вдома: збережені й не раз переглянуті у вихідні… в автобусі дорогою додому (коли змучишся, якось особливо солодко думається про такі речі) обдумувалися деталі, підбирались теми… але далі того справа не рухалась. втім, я не переймався з того приводу — мені подобалось те, що жило в моїй уяві, і тому рано чи пізно новий дизайн мав втілитися в реальних сторінках…
більше ніж часу й бажання, моєму проекту не вистачало структури… ідеї відносно вмісту були, але в яку форму все вибудувати? які матеріали в які розділи виділити? рішення я зовсім несподівано знайшов, коли за посиланням однієї товаришки прийшов на чудовий (не дизайном) сайт екслера… за що йому велике спасибі =) в тій формі*, яку я, подумавши, вирішив запозичити, можна було непогано подати практично будь-який вміст… — і разом з тим вона на персональних сторінках практично не зустрічається. звісно, 100% копіювання (клопування) — не наш метод, але браку оригінальних доповнень до форми вже не було — варто було лише підштовхнути фантазію, щоб відродився ентузіазм, а час можна, як виявилось, знайти завжди =)
і ось, значною мірою сайт готовий. сподіваюсь, він надовго**. сподіваюсь, він сподобається не лише мені =) сподіваюсь, хоча б зрідка сюди навідуватиметься ще хтось окрім мене. ласкаво прошу.
* по суті це був формат блогу =) зараз це одкровення кумедно звучить, але тоді це справді була новинка, і вона ще не мала (принаймні в рунеті) такої назви: живий журнал, створений у 1999 році американцем, лише через рік чи два почне набирати популярність в пост-радянських теренах.
** сайт з таким дизайном (і з адресою tivasyk.chat.ru, згодом tivasyk.by.ru) проіснував до кінця 2001 року, згодом народився більш зрілий варіант з помаранчевим заголовком.