перемога україни як держави?

| україна, негатив

читаю в черговому опусі про перемогу футбольного клубу «шахтаря» в змаганнях за кубок уефа, про довгий шлях президента клубу пана ахметова до цієї перемоги, і про те, що...
цитата. ...це не лише його перемога, перемога тренера румуна мірчі луческу та футболістів «шахтаря», — а й перемога україни як держави! (джерело)
ну... я іноді просто не знаю, як прокоментувати такі от писульки. буквально одібрало мову. найдоречніший вигук складається з двох нецензурних слів: п..ць, б...дь!

скажіть мені, яким боком це перемога україни? і то україни як держави? я цього не розумію, просто не в змозі осягнути зв'язку.

пан ахметов запросто міг би бути цукровим магнатом з островів фіджі або нафтовим королем з саудівської аравії. усі тоті бразильці, серби, румуни, хорвати, поляки, мексиканці, болівійці — а разом з ними й українці! — могли поїхати грати за його команду хоч на берег слонової кістки. після перемоги могли обгорнутися хоч бразильськими прапорами, хоч туалетним папером з логотипом рідного клубу.

я ні в кого не хочу забрати радість перемоги чи применшити заслуги самих футболістів, їхніх тренерів та менеджменту клубу — молодці! але де тут україна як держава?

таки п..ць б..дь, бо роздратувало це словоляпство: їм, бачте, за прапор прикро...

статистика

українці складають «аж» 60% командного складу «шахтаря», решта — легіонери, переважно з бразилії (17%).

з чотирнадцяти гравців (включаючи заміни), котрі грали фінальний матч проти «вердера», було п'ятеро бразильців (36%); українців також п'ятеро (36%).

обидва голи у ворота «вердера» забили бразильці — 100%.