новий
допис в блозі с.манту, і зокрема оте
«...першим, що він [бог, комент. tivasyk] спитає буде: „чому ти досі не купив собі машину?“» нагадало про наші з перчиком діалоги в автівці:
перчик: (обережно) татко, а я хочу керувати машиною...
тато: (з оптимізмом) ти виростеш, навчишся керувати, купиш собі гарну автівку — і будеш їздити =)
перчик: (раптом зі сльозами в голосі) а якщо в мене не вистачить грошей?!
тато: не переймайся, синочку! ти добре вчитимешся, матимеш хорошу роботу, заробиш достатньо грошей на автівку.
перчик: а якщо все-одно не вистачить?!
тато: (витримуючи впевненість в голосі) тоді татко тобі допоможе з грошенятками.
перчик: (через невелику паузу) а якщо я буду їхати, і в мене кінчиться бензин?
напевне читати це доволі скучно, в кращому випадку трошки кумедно... але для батька це дуже серйозні питання маленької людини, яка починає по-дитячому усвідомлювати, що в майбутньому будуть і проблеми. трохи раніше вже було класичне дитяче запитання — в ліжечку, перед сном:
перчик: татко, а ви з мамочкою не скоро вмернете?
не скоро, сонечко, спи спокійно.
новий допис в блозі с.манту, і зокрема оте «...першим, що він [бог, комент. tivasyk] спитає буде: „чому ти досі не купив собі машину?“» нагадало про наші з перчиком діалоги в автівці: