цитата. вийшов батюшка. я одразу помітила, він в брудних нарукавних. звичайно, я нечупара і роздолоба, у мене бардак в квартирі, але брудні нарукавники на батюшці? я підійшла до нього і кажу:» грішна, батюшко, хочу сповідатись». а він мені: «ти канони читала? готувалась до сповіді?» я кажу, батюшко, які канони, я в дорозі. він мені тоді каже, як не читала, причащати не буду. я кажу, добре, не причащайте. а він — тоді і сповідати не буду, яка сповідь без причастя.з одного боку — чудова характерика сучасної релігії взагалі... але з іншого — яка чудова притча! ну справді: для чого ти, миленька, пішла до церкви? просто захотілося нового і незвичного... — чи ти й справді вже «на хресті»?
я стою, сльози на очі набігають, а він вже іншу жінку підкликав. я кажу, ви не маєте права мене не сповідати. він, звичайно, пояснив, хто я така, і вже до тієї жінки. а я не знаю, що робити, і тут мене осяяло. батюшко, кажу, а той розбійник, що на хресті, він теж канони читав?
— і що тобі сказав батюшка?
— сказав: не заважай працювати, хіба ти на хресті? (читати повністю)
вразило: «хіба ти на хресті?»
tivasyk • | бог
ось ця «жива» історія так мені припала до душі, що я просто не можу не перепублікувать її повністю... оригінал читайте у блозі річки: