ще один ремонт — французський. чи колумбійський?

| огляд, кіно

миленька бореться з моєю кінодепресією і періодично змушує — буквально — переглядати той чи інший фільм з того, що її зацікавило =) днями ми продовжили домогосподарську тему французською комедією «ремонт» (travaux, on sait quand ça commence..., 2005).

усе-таки франція та великобританія навіть порівняно невдалими кіноспробами завжди позитивно відрізнялися від голівуду, так що цим «ремонтом» ми хотіли взяти такий собі реванш після абсолютно провальної спроби подивитися «ну що, приїхали?»

в принципі, вийшло. але…

фільм, без сумніву, цікавий, і вартий перегляду. але особисто в мене склалося враження, що замість вишуканої страви мені в ресторані подали… набір напівфабрикатів, змусивши готувати страву самотужки — а тоді ще й без іронії, серйозно спитали: ну що, смачно, правда?

смачно, так — але не завдяки зусиллям кухаря, а скоріше всупереч!

так і з цим фільмом. режисер зі сценаристом накидали до купи різних клаптиків, кожен з котрих міг би стати основою для цілісної, дотепної комедії. але тих клаптиків виявилося надто багато, і були вони аж надто різні й погано сумісні — авторам так і не вдалося (імхо!) зробити з них справді якісне кіно.

результат виглядає свіжо, трохи незвично, місцями викликає посмішку — але в цілому залишив по собі розчарування, як секс без оргазму =)

персональна оцінка: 3/5

чи дивитися? знову повторю: не даю таких порад. якщо твій смак хоч трошки співпадає з моїм — тільки тоді моій оцінці можна довіряти й вибирати щось із фільмів, котрі мені справді сподобалися (тобто отримали 4 або 5).