контакт зі собою

| огляд, кіно, позитив

тему по-справжньому хорошої кінофантастики в моєму блозі продовжить доволі «зрілий» вже фільм «контакт» (contact, 1997).

цю стрічку бачили, мабуть, (майже) всі — її кілька разів демонстрували по тб, тому не буде злочином переказати фабулу: науковець-радіоастроном еллі аровей вивчає радіосигнали з космосу, сподіваючись знайти докази існування інших цивілізацій... одного дня їй щастить — отриманий сигнал після розшифрування виявляється інструкцією з будівництва гігантської машини для міжзоряної подорожі, в яку може вирушити лише одна людина — на зустріч з невідомим.

як будь-яка справді хороша фантастика, ця історія — не про інопланетян, а про те, чого насправді шукає людина в безкінечності космосу, і... що вона знаходить.

фільм не концентрується на технічних деталях: сюжет розгортається доволі неспішно, гармонійно поєднуючи дві лінії — «технічну» (проект з пошуку позаземних радіосигналів, а згодом — з будівництва та запуску зоряної машини) та романтичну, яка зовсім не є другорядною — бо саме вона наповнює фільм змістом.

фільм не без своїх слабких сторін та наївностей (мільярдер-філантроп, що живе на літаку? я вас прошу...), але в цілому це — справді хороше кіно, яке сподобається навіть тим (дівчатка?), хто зазвичай пропускає фантастику як «недо-жанр».

персональна оцінка: 4/5

дивитися? обов’язково! і зверніть увагу на роботу оператора — це якщо не шедевр, то дуже близько.


p.s. а от що пише цінитель про «контакт»: «адмірно затягнутий, але при цьому все-таки непоганий фільм про трудові будні астронома-мрійниці» (читати далі)