нетбуків не існує!
тут потрібна невеличка інтерлюдія. я вже писав кілька разів про те, що нетбуків… не існує. є ультрамобільні ноутбуки (за окремими винятками створені на дуже вчасно запропонованій intel’ом мобільній платформі atom) — котрі, незалежно від діагоналі дисплею (від 7 до 11,6 дюймів), по суті залишаються ноутбуками.чому? вони зберігають класичний ноутбучний форм-фактор (книжка з дисплеєм вгорі та клавіатурою/тачпадом внизу), вони зазвичай пропонують звичну стільницю однієї з популярних операційних систем, і загалом їх використовують точнісінько так, як і більші ноутбуки. тобто так само клацають кнопочками, смикають мишкою, пересуваючи такі самі іконки по стільниці й запускаючи ті самі програми, що і на «дорослих» комп’ютерах.
це я називаю «схемою використання».
для того, щоби народився новий клас комп’ютерів — потрібно, щоби користувачі вимагали зміни схеми використання. наприклад, ноутбуки можна носити з собою, використовувати на колінах — і це кардинально відрізняє їх від традиційних стаціонарних комп’ютерів. саме через це довелося винайти і використати тачпад, компактнішу клавіатуру, дисплей в кришці, wifi та ще безліч нових технологій. в той же час спроба «нав’язати» нову схему використання користувачам нетбуків — запропонувавши обмежені в можливостях стільниці на кшалт linpus light в молодших версіях aspire one, — провалилася.тому я стверджую, що нетбуків як нового класу пристроїв — нема. є малесенькі ноутбуки, і є термін «нетбук», який на певному етапі був вигідний intel’у для розвитку продажів платформи atom.
фінальну крапку в темі ставить поява мобільних комп’ютерів з дисплеями 11,6 дюймів на базі «дорослих» процесорів intel culv, котрі навіть маркетинговій в термінологої intel називаються саме ноутбуками! сьогодні вони коштують $600 (acer aspire timeline 1810t) — але вже за рік подібні машинки з надзвичайним поєднанням компактності (11,6") і автономності (8+ годин) коштуватимуть $450-500 — і те, що ми ще за звичкою називаємо сьогодні нетбуками, буде мертве. фінал.
а де смартбуки?
якась частина, безумовно, задовольниться новим поколінням смартфонів — ці «іграшки» поступово стають все більш потужними, обростають новими унікальними функціями (gps, автоматичний поворот екрану та підсвітки тощо), і дозволяють на свій розсуд встановлювати програми з більшого чи меншого переліку доступних для конкретної платформи.
але головна перевага смартфону — його абсолютна портативність і необхідність слугувати ще й мобільним телефоном — для певної аудиторії перетворюється і на його головний недолік: смартфон має дисплей з діагоналлю від 2,8 до 4, ну нехай 5 дюймів, і в кращому випадку висувну qwerty-клавіатуру, котра все-одно замала для комфортного друку якихось текстів, довших за адресу сайту, sms’ку чи дуже лаконічний електронний лист =(
отут, теоретично, мав б вийти на сцену справді новий клас пристроїв, котрі заздалегідь отримали назву смартбуки. але лише теоретично. тому що наразі ніхто не знає, що це має бути за пристрій. хтось із виробників бачить собі інтернет-планшет без клавіатури — і називає це смартбуком. інші уявляють ще трошки зменшені аналоги нетбуків у традиційному ноутбучному форм-факторі — і саме це видають за смартбук. додатковим елементом плутанини є те, що подібно до того, як «нетбук» став візитівкою intel для більшости пристроїв на базі платформи atom — так і термін «смартбук» намагаються прибрати собі компанії qualcomm, freescale та інші постачальники компонентних платформ з архітектурою arm для ультрамобільних пристроїв.втім, більшість оглядачів та зацікавлених користувачів сходяться на тім, що смартбук має бути чимось середнім між смартфонами і нетбуками (звідти й назва!) — тобто мати більші за смартфонні дисплей (близько 7") та клавіатуру, але водночас забезпечувати доступ до бездротового зв’язку (3g, wifi, bluetooth) та слугувати більш універсальним за смартбук пристроєм в плані можливості запуску й комфортного використання різних програм.
моя схема використання: мобільність + універсальність
користуючись спершу лише стаціонарним комп’ютером, згодом ним і кишеньковим пк, а з часом — нетбуком, я зауважив таке: що більш портативним є комп’ютер, то більше я схильний використовувати для якихось стандартних задач саме його.ну, доволі логічно на перший погляд, але потрібне пояснення. хорошим прикладом буде кишеньковий пк. електронну пошту можна читати на стаціонарному пк чи на кпк — я, наприкінці дворічного терміну використання кпк читав і писав особисту пошту майже виключно на кпк. читати книжки можна або з паперу, або (в електронній формі) на екрані пк чи кпк — я читав виключно на кпк. зберігати контакти, календар, задачі, переглядати відзняті на камері світлини, слухати музику можна… і т.д. і т.п.
суть зрозуміла: навіть велику частину задач, для яких більшість користувачів радше використають потужний пк або ноутбук — я схильний був переносити на той пристрій, котрий найчастіше зі мною, в кишені. на кпк.
з переходом на нетбук я взагалі забув про стаціонарний пк — він ще стоїть під столом, припадає пилом, але я вже забув (правда!), коли востаннє його включав. здається, ще влітку… все, що мені потрібно від комп’ютера — виконує нетбук. більш того, майже все, що мені може бути потрібно від смартфона/комунікатора (окрім, звісно, дзвінків) — також може виконувати нетбук!
але не все… і тут, нарешті, підходжу до теми допису: на що б я поміняв свій нетбук?
міняю нетбук!
відповідь тепер очевидна: на пристрій, який міг би, зберігаючи функціональність і потужність нетбука, дати мені ще трошечки більшу мобільність.ось чого не вистачає «аспіринчикові», як на мене:
- портативність: мобільний пристрій має бути меншим і тоншим, ідеально — вміщуватися в кишені піджака/куртки (але з дисплеєм не менше 6-8 дюймів)
- автономність: не менше 8-10 годин
- вага — не більше 1 кг, ідеально — близько 700 г
- постійний зв’язок з інтернетом, тобто інтегрований (або схований в корпус) модуль 3g на додачу до wifi стандарту 802.11b/g/n
- bluetooth (з підтримкою стереозвуку)
- gps (хоча як на мене — зовсім не обов’язково)
- трансформер — в найідеальнішому випадку хочеться можливості ховати/складати клавіатуру і перетворювати пристрій на планшетку з чутливим екраном і автоматичним поворотом інтерфейсу (але це не обов’язково)
- у зовсім-презовсім ідеальному випадку — гібридна матриця e-ink/lcd на кшалт показаної компанією pixel qi
- розмір зображення не менше 1024x600
- здатність працювати з універсальною операційною системою, запускати звичні програми
- майже повноформатна клавіатура, з достатнім набором клавіш (не смартфонне qwerty) — можна навіть трошечки зменшити
- три usb-порти (хоча в ідеалі повинні бути usb 3.0)
- достатня потужність, 1-2 гб пам’яті, 8-16 гб на ssd або 120-160 на жорсткому диску
- універсальний карт-рідер (двох не потрібно)
- стандартні аудіо-роз’єми 3,5 мм
- відеовихід на зовнішній монітор (щоправда, можна було з замінити vga на цифровий)
- веб-камера з мікрофоном
- доступна ціна на рівні $300-400
- мережевий інтерфейс для дротових мереж
- другий карт-рідер
- роз’єм для замка kensington (не зауважили? він тут є!)
- тачпад! спокійно — про це трошки пізніше детально розповім
ідеальний форм-фактор
в принципі, сам форм-фактор настільки класний, що я готовий був би навіть взяти цей пристрій і перетерпіти, поки глобальний ринок народить щось близьке до мого ідеалу ще й за технічними характеристиками.
але… це sony. і ціна відповідна — не менше $1000 в залежності від конфігурації. це трошки забагато для пристрою, який лише виглядає як мій ідеал — але не реалізовує і половини забаганок в плані технічних характеристик.
нічого, почекаю ще трошки =)
p.s. зверніть увагу: тачпада в традиційному розумінні vaio не має, але можливість керувати курсором — надає =) детальніше про відмову від тачпаду — за іншим разом.