квентін тарантіно — без сумніву, гучне ім’я голівуду. перший його режисерський проект — «скажені пси» — виявився надзвичайно вдалим (я так і не бачив його ще) і звернув на нього увагу «дорослого» голівуду. наступний — «кримінальне чтиво» — геніальний фільм, по-моєму, який можна дивитися і передивлятися багато разів. у «чотирьох кімнатах» впізнається той самий, вже відшліфований до дрібниць почерк тарантіно — деталізовані й сповнені темного гумору діалоги, котрі повільно накопичують напруження — і декілька типових катарсисів у вигляді очікувано-несподіваного розвитку подій.
рядовому піплу таке подобається (і оскільки йому подобається майже виключно комедії — цей тарантінівський стиль теж прозвали комедійним), а вдумливий глядач цінував таке кіно за високий рівень візуальної якості, незвичний стиль і своєрідний, не надто грубий гумор.
потім був «вбити біла»… і хайпова завірюха довкола. гхм. після довгих вагань взявся був подивитися першу частину — десь до половини подужав: я так і не зрозумів, що хотів зняти й кому показати тарантіно =/ можливо, я ще не доріс до такого кіно?
«безславні виродки» були задумані ще до «вбити біла» — але зняті пізніше. мені здалося, що це щось середнє між «кримінальним чтивом» і «вбитибілом»: молодий агресивний тарантіно зустрічається зі старим професіоналом кіноконвейєра, майстерна режисура і творча імпотенція.
от приблизно такі враження залишив фільм. без сумніву, він багатьом сподобається: тарантіно врешті-решт виділив концентровану «есенцію щастя» для мас — рецепт отого катарсису виявився простим, і дозволяє викинути як зайве всю мішуру глибших емоцій, якогось глибшого наративу тощо… на виході — візуально якісний, але «коміксовізований» конвейєрний продукт.
персональна оцінка: 3/5
це вже не той тарантіно. як не дивно, навіть одвертий «відеокомікс» — «місто гріхів» — мені сподобався незрівнянно більше. а якщо хочеться «старого» тарантіно — варто передивлятися «псів», «чтиво», «кімнати», а також пару фільмів, у яких він з’являвся як актор — «десперадо» та «від сходу до заходу».
p.s. а почитайте ще, що пише про «покидьків» блог «двері в кіно» — можливо, ця рецензія більше сподобається.