то якийсь відстій електронний...

| музика

постулат — я люблю електронну музику, крапка.

не зможу пояснити, чому — і просто не хочу витрачати час ані на пояснення, ані на євангелізацію моєї любові. якщо і тобі подобається — бери і слухай те, що сподобалося мені. не подобається — як там кажуть про фломастери? або: «в сад!»

востаннє порпаючись на jamendo (ще в листопаді минулого року), я завантажив чотири альбоми від tunguska electronic music society, котрі ще до цього часу слухаю з великим задоволенням. був час, коли я міг раз за разом слухати один трек з 4-го альбому — zuzu від pianochocolate. от і вирішив цього разу пошукати, що таке pianochocolate, і чи є ще щось подібне в портфоліо проекту…

ну, про це електронне тріо з ростова-на-дону читайте самі, а я про музику… виявилося, що два з трьох альбомів доступні навільно з jamendo. і, по моєму, обидва варті уваги. в окремих треках з b-side (2009) звучить жіночий вокал, і загальний настрій чимось подібний до fleur… не зовсім на мій смак, але загалом приємно.

бонус-трек. з величезним задоволенням процитую коментар з buzz’а до композиції pianochocolate - zuzu: «то якийсь відстій електронний... бррр... вирізані хвилини життя :) (чи це був жарт якийсь?)»

мораль? байдуже, що тобі подобається — завжди знайдеться хтось, кому це щось не сподобається достатньо для такого ось відгуку. і треба бути готовим або погодитися — або поігнорувати це вторгнення на територію, де ти зберігаєш власні приємні емоції.