до обіду поробив усі заплановані на сьогодні справи (перевзув машинку в літню гуму, завів на автомийку, відвіз миленьку з перчиком на йогу і погуляв з мілєчкою, поки вони займалися, сплатив рахунки за навчання миленької в інституті та тимофійка в школі та садочку) — і поїхав до салону giant.
оскільки я вже точно знав, що хотів — довго не вибирав: «заверніть» =) шкода, що чорних 18-дюймових комплектацій не було, бо що не кажіть, а сріблястий виглядає трохи попсово… але нехай. послухав «коротку інструкцію з використання», розписався у гарантійній книжці (мовляв, з умовами гарантії згоден), розрахувався, трошки почекав, поки продавець побігом оглянув велосипед на предмет дефектів — а тоді подякував, сів і поїхав додому.
одинадцять кілометрів від магазину додому… шість (?!) років перерви далися взнаки — перші 500 метрів досить невпевнено кермував, мабуть. незвично. далі призвичаївся — але навіть цей невеликий трек, який я дуже неспішно проїхав, якось непомітно втомив. зате знову «відчув ноги» — велолюбителі зрозуміють, про що мова =)
вже вдома одразу знайшов старі, збережені в коробці контактні туфлі та педалі — завтра поставлю замість комплектних «лаптів», а ще витягну з шафи шорти з «памперсом», майку… і десь в шухляді мав лишатися велокомп’ютер, в якому треба замінити батарейку.
і от тоді можна відкривати велосезон =) ну, хто катається?