сюр і гротеск у брюгге

• | огляд, кіно, позитив

після досить тривалої перерви миленька знову заскучила за емоційністю кінематографа… і в результаті позавчора я подивився, а вона проспала (!) «історію в брюгге» (in bruges, 2008). щоправда, вчора я мусив знову скласти їй компанію — про що зовсім не шкодую.

мені складно достойно описати це кіно в силу того, що попри цілком «голівудську» фабулу — фільм вже від найперших хвилин почав ламати мої роками налаштовані переглядом голівудщини стандартні асоціації… режисер і сценарист — мартін макдона, — англієць, і це якось одразу видно по не-американському стилю. хоча, можливо це мені лише видається? бо ж я зовсім не знаюся на об’єктивній кінокритиці.

фільм треба дивитися обов’язково, і дивитися не в кінотеатрі — а наодинці зі собою, забувши про довколишній світ, закривши вікна, занурюючись у світ брюгге. цей світ на вигляд справжній: типове європейське містечко з довгою історією… а проте за якийсь час персонажі виступають аж до гротескного чітко на тлі невловимо сюрреалістичних, розмитих і схованих в тумані подій та декорацій…

надзвичайно атмосферне кіно, дуже раджу до перегляду.

персональна оцінка: 4/5.

під час перегляду другої половини кіна я собі думав: ось таке міг би знімати, скажімо, тарантіно, якби не витрачав себе на дорогий епатаж на кшалт «вбити біла» та «безславних виродків»… таке кіно зняв би, мабуть, річі, якби разочок спробував зняти щось не стьобне… і обов’язково ще перегляну попередню стрічку макдони — «повна обойма» (six shooter, 2004).

якщо тобі сподобалася «історія…» — можна ще переглянути «сонячне сяйво», і, можливо, «вавілон» з того, про що можна почитати в цім блозі.

p.s. усі постери «залягти на дно в брюгге», які я нагуглив — повне г…но і ніяк не відображають атмосфери фільму =(

p.p.s. в українській блогосфері вже не бракує оглядів «історії в брюгге», ось декілька:

↖