отже: бориспіль, реєстрація і паспортний контроль, літак… вилетіли з невеликим запізненням — але літак виявився комфортний, погодували на диво смачно, в польоті розважали інформацією про швидкість/висоту тощо, і приземлилися на бусурманській землі м’яко. чого ще бажати?
порівняно до берліна, лондона чи парижа — стамбул на перший погляд не вразив: не дуже люблю я, мабуть, неохайну південну триповерхову архітектуру… втім, то була азійська частина міста, а до справді європейської ми не доїхали: пункт призначення, готель «elite world», заховався в одній з пішохідних вуличок центру.
перший день не для роботи — розташувалися з колегами (нас летіло разом п’ятеро), випили якогось недорогого пива і пообідали в найближчому гриль-барі, трохи відпочили, а о восьмій — повечеряли вже в готелі разом із ще двадцятьма колегами з різних країн східної європи. і — спатки.
вранці, поснідавши, пішов я перевірити, чи правдиві ходили ввечері слухи про басейн в готелі, на мінус четвертому поверсі… поплавав. гхм, отак почнеш звикати до красивого життя — але ж за три дні треба буде повертатися? позитивчик, йпрст. втім, освіжився доречно перед робочим днем — тому що потім цілісінький день, від дев’ятої ранку до шостої вечора, довелося просидіти в «підвалі» (конференц-зала на мінус першому), слухаючи доволі малоінтересні презентації про стан справ у «продажників». потому — в душ і на вечерю. от і другий день минув — а «міста контрастів» ще й не бачив.
нічого. завтра ще трошечки попрацювати — а тоді півтора дня екскурсій, розваг і контрастів. добраніч, вкраїно.
p.s. трошки світлин — ось тут.