даі заробляє 700 грн за 30 хвилин
візит до врер з будь-якою практичною метою — окрема історія. варта художнього викладення, в мене забракне таланту. коротко: на елементарну, по суті, процедуру в київських врер’ах йде день, якщо не користуватися зв’язками з якимись знайомими, що там працюють… ми з братом витратили шість з половиною годин — від 9:00 до 16:30 — навіть попри те, що вдвох ми мали змогу дещо зекономити час, відстоюючи одночасно дві черги, наприклад, на звірку вузлів і агрегатів (смішна назва 5-хвилинної процедури, черга на годину) та в касу на оплату усіх процедур (щонайменше годину, можливо півтори). цікаво, що за ці шість годин мого часу і приблизно 30 хвилин (в сумі) свого, держава взяла з мене майже 700 грн. — молодці, вміють заробляти.тепер найцікавіше. в принципі, з українським техпаспортом можна пробувати їхати за кордон, тому що європейським поліцейським і прикордонникам для перевірки потрібне лише водійське посвідчення (наскільки я розумію) і у крайньому випадку звичайний техпаспорт — а українських прикордонників (теоретично) можна пройти дешевше і швидше, ніж оформлювати спеціальне тимчасове посвідчення учасника міжнародного автомобільного руху… але є нюанси: моє ім’я в техпаспорті присутнє в примітках, як людини, що має право керувати автівкою, і подане лише кирилицею — на відміну від імені фактичного власника авто. тож, щоби уникнути потенційно більших проблем з виїздом, ніж зайві 100-200 грн на кордоні, потрібно таки провести ще один день у врер, і витратити ще 600-700 грн на оформлення отого посвідчення міжнародного формату, вже на моє ім’я, воно буде дійсне до кінця року.
цікавий момент: перш ніж їхати до врер, бажано перевірити, чи не «висять» на автівці чи водієві якісь штрафи — у повній відповідності до законців совкового діловодства, це не зроблять вам у врер’ах, там лише пошлють до дідька, якщо побачать якісь проблеми у електронних записах… а для перевірки їхати доведеться до районного відділку даі, там є спец. віконце, в якому навіть приймають оплату штрафів — платіжними картками! ну, звісно, при нас їхній банківський термінал не працював; скажіть, чому я не здивувався?
кульмінація: ми їздили з братом, і він перевірив також себе… сюрприз: несплачений штраф. звідки? виявилося , що одного разу патруль, що зупинив його за перевищення швидкості, але не зміг показати якихось підстав для цього, бо не мав нормального приладу, — так от, патруль, ймовірно, дав хід протоколу, якого брат не підписував. найімовірніше таки, що хлопці самі поставили лівий підпис і відправили протокол в діло. зрозуміло? отак наша даі тепер вміє оформлювати штрафи — водія можна ні про що не питати, а в теорії — узагалі не зупиняти. тому що дізнається про штраф він лише перед техоглядом або оформленням якихось документів на автівку, і, пошкодуваувши свого часу, просто оплатить «податок на хліб з маслом» тим хлопчикам у формі, тому що так швидше.
все, довить про совкові реалії.
візи будуть за тиждень
вчора подали документи до шведського посольства на отримання шенгенських віз для всієї родини. в принципі, набір документів досить простий і невеликий — але метушні зі збиранням мені вистачило: я ж узагалі не «пробивна» людина, і усілякі контакти з документами і установами викликають в мене депресію =) найпростіше з дітками: заповнені анкети, запрошення, копії свідоцтв про народження… і для маленьких діток достатньо бути вписаним в паспорт одного з батьків — це зроблять в овір’і за кілька днів. якщо анкети на візу подають обоє батьків разом з дітьми — жодних нотаріальних дозволів не потрібно (хоча в одній з туристичних агенцій радили зробити). присутність маленьких дітей у візовому відділі необов’язкова — а дорослі повинні бути присутні особисто (є винятки, але нас вони не стосувалися).отже, документи на візу подали, результат буде вже за тиждень. нажаль, часу залишається мало, тож деякі витрати, пов’язані з поїздкою, доведеться робити ще до того, як видадуть візи. тобто теоретично є ймовірність, що гроші підуть коту під хвіст =)
підготовка
тепер найнеприємніша (бо багато метушні й витрат) задача для мене — підготувати автівку до поїздки. сервіс до поїздки не робитиму: дорого, машинка надійна і сюрпризів не дарувала, а до планового ще кілометражу вистачить. але треба поміняти гуму, принаймні дві покришки. треба — якщо вірити статтям про автомандрівки до євроспілки — зняти тонування принаймні передніх бокових вікон (а так не хочеться цього робити…), треба придбати євроаптечку (або принаймні перевірити склад тієї, що є і докупити жилет зі світловідбивачами) та поновити вогнегасник.і найбільша морока — отримати у врер’і міжнародне посвідчення на право керування автівкою за кордоном.
окрім цього, треба вже зараз спланувати в деталях маршрут і календар, щоби заздалегідь придбати квитки на пором з риги до стокгольма, бо що ближче до дати поїздки — то менше шансів, що на потрібну дату залишаться квитки.
йпрст, так багато мороки =/ не люблю мороку.