14.07, 02:15
виїхали трішки пізніше, ніж я хотів — о 00:40. перша зупинка — 15 хв на заправці wog за 200 метрів перед поворотом на житомирську окружну: навігатор не хоче вести через місто, послухаюся його.
дітки сплять — тимко добряче розговорився, перш ніж заспокоїтися, — миленька також начиталася якихось казочок і задрімала. я трохи прогулявся, подихав повітрям, випив кави — і стартую далі. наступна зупинка буде трохи довшою.
14.07, 04:30 (245 км)
друга зупинка — раніше, ніж планував. якась заправка anp. до рівного ще 60 км. перша засада: здається, смартфон від прикурювача на usb працює, але заряджати батарею не хоче… принаймні коли я глушу двигун, заряд батареї показує все менший і менший… непередбачувано. не хочеться на практиці перевіряти, чи працюватиме він від прикурювача при повністю розрядженому акумуляторі. без навігатора я буду в польщі як сліпий =( доведеться шукати робочу зарядку.
міля прокинулася, поцмокала молочка, роздивляється довкола. тимошко мирно спить — і це дуже добре, тому що «прокинутий» тимко — це вихор. а хочеться ще спокійно доїхати до кордону.
поїхали далі.
14.07, 6:40 (365 км)
одразу після попередньої зупинки заїхав на одну з заправок — долив у бак 20 літрів болгарського 98-го, бо щось мені майже від самого києва вчувалися якісь дивні постукування в двигунці — наче той білоруський 95-й, що я заливав ще у києві на тнк біля берестейської, був аж надто якийсь білоруський… ще сотню машинка підозріло постукала, а тоді пройшло. певно, хороше пальне помоголо.
і усі ці 120 км, дві години ми їхали в густому тумані… ось вже майже сьома — а він і не думав розвіюватися, сонечка ще не видно. до кордону ще близько сотні кілометрів.
вся родина знову спить — а тимко так і не прокидався ще. їдемо далі.
14.07, 19:30 (590 км)
люблін. пройшло 13 годин від попереднього запису на заправці перед устилугом. за цей час встигли — дивом! — пройти кордон. по-
перше, сама ідея їхати через устилуг через меншу завантаженість переходу дала збій: черга була величезна. без применшення: ми приїхали на пропускний пункт о 8:30, але якби нас не пропустили вперед з маленькою дитиною — ми б стояли там до вечора, може й до ночі! друга проблема проявилася неочікувано на паспортному контролі: ми… не взяли зі собою свідоцтва про народження діток. а вони виявилися потрібні — просто тому, що миленька залишила собі дівоче прізвище під час реєстрації шлюбу, а тимка і мілєчку ми реєстрували з моїм прізвищем. лише завдяки розумінню жінки-офіцера на контролі нас пропустили далі — а от далі полякам цей момент виявився несуттєвим, навіть не питали. окрім того, саме поляки з розумінням ставляться до родин з маленькими дітьми (до двох рочків) й пропускають без черги на контроль — але до цього довелося таки вистояти в черзі на нашій, українській стороні… загалом же на чергу і проходження контролю пішло три години — потім нас (і ще 4-5 автівок) ще трошки потримали на виїзді з пропускного пункту…
…і от ми вже в польщі. епохальність цієї миті дещо нівелювалася втомою далекої дороги і напруженням очікування на кордоні, але — ми в польщі! найскладніша частина мандрівки — позаду (тьху х3 рази).
прикордонні манівці, якими повів нас навігатор, трошки розчарували якістю покриття — але будинки і діляночки довкола такі акуратні, що одразу всі сумніви зникають: ми в іншій країні. в європі.
до любліна дісталися без пригод — завдяки навігатору. зручна штука, слів нема. дозволяє на незнайомих манівцях просто зосередитися на керуванні, забувши про хвилювання щодо маршруту. «явочний контакт» в любліні, запропонований товаришем, виявився приємною молодою жінкою на ім’я анета — вона привітала нас щирою українською мовою з м’якою галицькою вимовою, і прийняла нас дуже щиро й гостинно. кращого відпочинку, ніж у її оселі, нам годі було б шукати у найбагатших готелях.
трошки кумедного. цікавий сюрприз неочікувано подарував двосімовик samsung c3212… він двічі — для кожної sim-карти! — пропонував узгодити годинник з поточною часовою смугою, і в результаті… так, ви вже здогадалися? — в результаті «відкоригував» час не на годину, а на дві години назад! чим остаточно заплутав мене — тепер я орієнтуюся на годинники в автівці та нетбуці.
ну все. наразі вже 20:50 (за києвом) — скоро знову вирушатимемо в дорогу. я добре виспався в гостях, тож сподіваюся, що 10-11 годин на трасі витримаю без проблем, і над ранок будемо вже в гданську.