але найперше — дякую всім, хто привітав (бодай подумки) з поверненням, і чекав звітів та світлин. декілька візуально найприємніших вже відібрав і опублікував на picasa — розглядайте.
18.07, 10:00 за києвом (1270 км)
інші каюти, розташовані на 6—8 палубах, більші й комфортабельніші. на верхній, 10-й палубі є також щось із сотня «авіакрісел» — які насправді більші й комфортніші, ніж в літаках, нагадують крісла в електричках дальнього слідування, але провести в таких ніч — не найкращий життєвий досвід. 3—5 палуби повністю займають два (здається) рівня парковки — нижня для вантажівок, верхня для легкових автівок. загалом scandinavia вміщує близько двох з половиною тисяч пасажирів і до 400 автівок.
окрім кают та парковки, на поромі є пара магазинів duty-free (на 6-й палубі) з досить обмеженим вибором товарів, кав’ярня-ресторан (на 7-мій), оглядовий бар з чудовим виглядом на море (на 10-тій) і величезна відкрита оглядова зона, розташована одразу на кількох палубах, де й проводять значну частину 17-годинної мандрівки пасажири порому — принаймні влітку і за хорошої погоди.
а погода, я собі так міркую, на балтиці переважно хороша, і сильної гойданки, здатної розхитати величезний пароплав, не буває (або за поганих прогнозів рейси скасовують?) — бо інакше чому ніхто й нічим не кріпить автівки всередині? ми просто заїхали всередину, на п’яту палубу, стали на вказане регулювальником місце, розвантажилися — і пішли собі в каюту.
більше про мандрівку поромом нема що розповідать: ти вечеряєш або снідаєш в кав’ярні — пароплав пливе, ти сидиш в оглядовому барі або гуляєш на відкритих палубах — пароплав пливе, ти спиш в каюті — пливе… цікаво стало, коли підійшли до шведського берега, побачили розкидані довкола невеличкі острівці з акуратними будиночками. і безліч човнів під білими вітрилами. надзвичайно гарний краєвид.
остання частина мандрівки, відрізок нюнесхамн — стокгольм — упсала (приблизно 130 км) виявилася найпростішою: якісна, ідеально рівненька швидкісна дорога майже на всй довжині (90—110 км/год). столицю проїхали наскрізь лабіринтом розв’язок і естакад — тут навігатор виявився незамінним, без нього заблукали б одразу… за стокгольмом двоє поліцейських влаштували двокілометрову пробку, перекривши своїм бусиком два ряди автостради… проїжджаючи їх, я придивлявся, але так і не зрозумів, на що ми витратили зайву годину часу: ні аварії, ані іншої причини перекривати смуги не побачив.
через дві з половиною години після висадки ми вже були в упсалі, віталися з сім’єю, котра запросила нас в гості на два тижні. і тут є інтернет.
(далі буде)