- робін гуд (robin hood, 2010, рідлі скотт)
- початок (inception, 2010, крістофер нолан)
- канікули суворого режиму (каникулы сурового режима, 2010, ігор зайцев)
робін гуд
ну, з чого почати… мабуть, найперше ризикну зауважити, що рассел кроу, мабуть, з тих акторів, яким хороший режисер забороняє грати. тобто його робота — так само як і брюса вілліса, скажімо — просто бути в кадрі, набравши простого і водночас мужнього виразу обличчя… все, фільм гарантовано сподобається принаймні половині аудиторії (жінки)!
ще третині аудиторії (юнаки) сподобається середньовічна атрибутика — лицарі в панцирях і з мечами, легка піхота в шкірі та з луками, коні, битви… що ще треба?
ну, а для решти (чоловіки) той розумний режисер обов’язково запросить для кроу чарівну партнерку з акторським талантом — скажімо, мерільйон котільяр (пригадуємо «хороший рік») або кейт бланшет.
ну от, що вам ще сказати про фільм? добротне таке голівудське видовище на один перегляд в кінотеатрі. кейт бланшет — так, вона якось невловимо змушує закохуватися… я лише на неї й дивився, насолоджуючись кожним моментом =) решта — рядова голівудщина, правда.
особиста оцінка: 3/5
і ще я так і не зрозумів, який стосунок вся ця історія має до легенд про робіна гуда? типу пріквел, чи що?
початок
здається, небагато є фільмів, що удостоїлися такого прийому попкорно-жувальної маси поціновувачів кіна. ні, «аватар» не рахується — його пішли б дивитися просто заради тривимірності. а «початок» справді вражає уми, так би мовити =)
так-так, уми! люди вправляються в аналізі рівнів сновидінь, йопта! дехто з глядачів навіть створює ось такі ілюстрації в модньому нині жанрі іконографіки… так, наче воно щось пояснює. я лише сильніше заплутався.
ну гаразд, трішки подражнив? насправді ми з миленькою отримали чимале задоволення від перегляду цієї картини в кінотеатрі — фільм видовищний, динамічний, сюжет дещо заплутаний, але це не псує враження. режисерові — залік і подяка.
втім, перехвалювати — як от цінитель — не буду. кіно неглибоке, розважальне — попри всі оті філософствування, з яких я потішався трішки вище. бажання (або потреби всупереч всьому) дивитися ще раз не виникло — а для мене це індикатор. цікаво, що більшість людей на останніх кадрах задаються питанням «то чи повернувся кобб до реальності?» — а от мене більше лякає інше питання: а яка, власне, різниця, де прожити життя — в реальності чи уві сні? от ти маєш відповідь, га?
особиста оцінка: 4/5
кілька людей зізналися, що фільм… аж надто нагадує «острів проклятих» — особливостями сюжету, атмосферою і, звісно ж, обличчям головного персонажа =) ідейно перекликається також із кіберпанковим «13-м поверхом». в будь-якім випадку оцінка 9,1 на imdb — це трішки перебор. а може й не трішки.
канікули суворого режиму
зазвичай я уникаю російського кіно — шкода часу, як у випадку із сучукрлітом… але миленька дуже хотіла переглянути цей фільм разом — переглянули.
що сказать… як на російську кінокомедію — так досить непогано, можна розслабитися і просто дивитися кіно. трішки пафосно в кінці — але ж це комедія, так?
я от тільки зовсім не зрозумів, до чого там японська тема? — за вуха вона притягнена, на відміну від того, як доречно і красиво вплелася азія в сюжет «особливостей національного полювання»…
особиста оцінка: 3/5
ну і ця зеківська атрибутика мене, якщо чесно, дратує… навіть (чи особливо) в комедії. але в цілому — переглянути можна, не шкодую.