симулятор робінзона

• | комп'ютери, ігри, linux, підказки, позитив

схоже, це таки новий шедевр… minecraft. усі більш-менш поважні довкола-ігрові блогосайти вже написали про це, — і навіть деякі неігрові, — але я лише нещодавно «вкурив» тему, майже випадково побачивши пару роликів на youtube.

перш ніж розповідать про цю інді-забавку, ризикуючи «присадити» на неї половину читачів, зверну увагу на скріншот: minecraft на стільниці нетбука з linux, в безкоштовному режимі локальної гри. як це зробити — буде далі. отже…

як влучно написав один з коментаторів, minecraft — це «трушний симулятор робінзона», і лаконічніше не скажеш: головний персонаж опиняється на безлюдному острові, сам-самісінький. довкола — пляж, далі дерева, гори, озера й водоспади… дерева можна рубати, землю — копати, в горах вибивати шахти… овечок, поросят і корівок, що пасуться на схилах, можна вполювать. з деревини, каменю та металу — робити сокири, лопати, кирки, зі шкіри — одяг. з каменю — збудувати будиночок. ідилія.

а вночі приходять вони… власне, про це є трейлер (дивитися зі звуком).

хардкорний квейкер погляне на псевдо-пікселізовану графіку, потицяє трішки мишкою — плюне й вилається: що за нудота? тим часом minecraft, написаний фактично однією людиною (перша версія classic побачила світ у травні 2009), здобув фантастичну популярність: вікіпедія звітує про майже півтора мільйона зареєстрованих користувачів, і з них більше 400 тисяч придбали платну версію (9,95 євро за штучку) для онлайнової гри. звідки така популярність?

аутизм як хоббі

якщо перефразувать старезний мем*, люди діляться на дві категорії — одні в дитинстві грали в transport tycoon та simcity, а іншим потрібні гроші =) ті, що грали в симулятори будівельників, теж якось там діляться… але загалом можна прослідкувать певну закономірність: їм цікавіше будувать, аніж воювать, краще годинами сидіти над картою залізничної мережі, аніж отримувать тридцятисекундні порції ігрового адреналіну в коротких мережевих перестрілках counterstrike’а «до першого в голову»…

…от для таких людей minecraft — це очищений, рафінований наркотик. стилізована графіка, майже необмежений простір для географічних досліджень, система ремесел (crafting), щоби було чим себе зайняти — і повна свобода дій, аж до відсутності будь-якого сюжету, окрім створеного самим гравцем («…пізніше я побудую тут височенну вежу!»)

така суміш викликає залежність миттєво.

щоб подивитися, як виглядає світ minecraft, не обов’язково щось встановлювати на комп’ютер — достатньо відкрити веб-сайт проекту і запустити стару версію minecraft classic в одиночному режимі. тут немає ремесел, корів і ворожнечі — але є необмежена кількість будівельного матеріалу і «пісочниця» (ландшафт) для експериментів. у безкоштовному варіанті зберегти результат не вдасться, але відчути, що воно таке — цілком можна.

* «запуск» мема можна прослідкувати, мабуть, аж до «голки», де він озвучений цоєм: «люди делятся на две категории: одни сидят на трубах, а другим нужны деньги».

нетбук, linux та minecraft

коротко про рецепт успішного запуску minecraft на linux. я запустив на нетбуці з crunchbang 10 alpha (statler) — підгальмовує, але їде, навіть іграбельно. секрети три:
  1. minecraftsp замість офіційної версії з сайту
  2. фікс для проблеми, коли java відмовляється бачити мережеве з’єднання
  3. мінімальні графічні налаштування (лише для нетбуків)
отже перше: перевірити, що встановлено java версії не нижче 1.6:
java -version
якщо ні — встановити (гуглимо або питаємо в коментарях).

друге: замість завантажувати офіційну версію minecraft alpha — шукаємо в тенетах minecraftsp, написаний кимось загрузчик і апдейтер для minecraft (підказка: isohunt або btjunkie.com і перший-ліпший торент-клієнт вирішують питання). він дозволяє грати безплатно в локальну і цілком повну версію гри, з можливістю зберігати гру.

інсталяція не потрібна — достатньо перенести файл minecraftsp.jar зі звантаженої теки linux в окрему теку (наприклад, minecraft) в домашньому каталозі.

запускати з консолі приблизно так:
java -Xmx1024M -Xms512M -cp MinecraftSP.jar net.minecraft.LauncherFrame
важливо! під час першого запуску потрібен зв’язок з інтернетом — загрузчик сам завантажить свіжу версію гри (minecraft.jar) та необхідні бібліотеки java.

третє: якщо java звітує про помилку з’єднання з тенетами (network is unreachable) — перед наступним запуском командуємо в консолі таке (тут два рядка, об’єднані зворотнім слешем):
sudo sed -i 's/net.ipv6.bindv6only\ =\ 1/net.ipv6.bindv6only\ =\ 0/' \
/etc/sysctl.d/bindv6only.conf && sudo invoke-rc.d procps restart
після цього загрузчик має запуститися нормально. у віконці з полями для вводу логіна/пароля для мережевої гри — залишаємо поля пустими (!) і тиснемо login. коли з’явиться меню, для нетбука в налаштуваннях (options) необхідно вибрати мінімальну дистанції видимості (render distance: tiny) та мінімальну якість графіки (graphics: fast), інакше буде слайдшоу.

після того, як робінзона раз чи два з’їдять зомбі — повертайтеся читати далі =)

ааа! вони мене з’їли!

починаючинову гру, можна вибрати один з чотирьох рівнів складності, і лише один з них, елементарний (peaceful) не генерує кровожерливих тварюк. але стандартно гра встановлює простий рівень (easy) — і перша ніч стає останньою.

але якщо забавка сподобалася — раджу переглянути серію відео-підказок «як пережити першу ніч в minecraft» на youtube, а також почитати, як створювати інструменти. після такої «школи робінзонів» можна знову запускати minecraft і копати своє перше сховище.

успіхів.

↖