бажання читати не виникло

| кумедне, книги

уранці, перш ніж серйозно взятися до роботи, традиційно переглядаю поновлення сусідських блогів у google reader. найплодючіший, як зазвичай, стронґовський, ще й часто радує якимись цікавинками. от і цього разу: фрагмент інтерв’ю володимира лиса:
цитата. …чимало українських письменників, чиї твори, якщо їх перекласти, могли б бути цікавими деінде. однак вони не на слуху. — назви їх, будь ласка. — фантастичні письменники євген пашковський із києва та броніслав грищук із хмельницького. (читати все)
ось воно! — радію — нарешті почитаю сучасних українських фантастів! найперше заглядаю до вікі: пашковський — 1962 р.н., броніслав грищук — 1940 р.н. а що, сучасний в контексті письменництва стосується не актуальності тем, а дат життя — якщо живий, значить сучасний, а якщо помер — класик? раніше про це не задумувався.

нехай. кидаюся до google і перше, що знаходжу від євгена пашковського — роман-есей «щоденний жезл». гхм… скидається на те, що над визначенням терміну фантастичний в контексті сучукрліту мені ще доведеться довго міркувати…тим часом перший абзац «щоденного жезла» містить…

…3’389 слів. 23’649 символів. 4,5 сторінки а4 типовим офісним шрифтом — і, мабуть, десь із 7-8 сторінок у форматі книжки.

ну я ж не критикую, насправді — хіба ж можна критикувать твір, розглядаючи обкладинку, шрифт і міжрядковий інтервал чи розміри абзаців? не можна. бажання читати «жезл», втім, не виникло жодного. піду ще погляну, що там за інші автори згадувалися в інтерв’ю…

p.s. абсолютно до теми! 
цитата. постмодернізм — це коли логіка працює не як логіка, а як мені хочеться (звідси)