це, звісно, не така вже визначна подія в світовому масштабі — але якийсь етап у житті родини, і за кільканадцять років буде цікаво пригадувать ось такі дрібнички разом, переглядаючи разом фотоальбоми і вітаючи одне одного з новим роком.
синочок чекає подарунки від св. миколая та діда мороза — не знаю, чи він ще щиро вірить в них, а чи просто «підтримує гру»… в діток так природньо виходить ставитися до життя як до казки — не вірити абсолютно, але повністю занурюватися, тимчасово в уяві приймаючи за альтернативну дійсність.