втім, принаймні головної ідеї формату для цих оглядів я дотримуюся — згадую не більше стрічок, аніж можна переглянути протягом тижня. тож нехай лишається кінотиждень. афіша:
- мачете (machete, 2010, етан манікіс, роберт родрігез)
- убойні канікули (tucker & dale vs evil, 2010, елі крейґ)
- внутрішнє я (the i inside, 2004, роланд сюзо ріхтер)
- таємниця абатства келз (the secret of kells, 2009,томм мур, нора тумі)
- з інших світів (from other worlds, 2004, барі стругац)
мачете
колись давненько я читав собі огляд «мачете» від цінителя і дивувався — чого б ото я взявся переглядати таке? але потягло-таки, переглянув.
на жаль, інтуіція не зрадила цього цього разу: кіно — на мою скромну думку — більш ніж посереднє. очевидно, режисер мав намір покепкувати з цілого жанру, бо це сьогодні модно і пересічний завсідник попкорнових кіосків у фойє кінотеатрів полюбляє таку солянку: простенький бандитський трилер, кривавий екшн і стьобна комедія. результат, втім, інакше як «трешак» не назвеш. причому варто пригадати, що означає слівце «треш» в перекладі з англійської.
не думайте, що я просто не сприймаю цей стиль — хороший треш (чи радше пародію на треш) я би подивився із задоволенням, і сам родріґез наче ж уміє їх робити: «десперадо» я переглядав тричі, і дивитимусь ще… але в «десперадо» був стиль, певний рівень гумору, справді хороша акторська гра там, де вона була потрібна (незрівнянний стів бушемі до прикладу!), атмосферна камера — і геніальна режисура, щоби з усього того приготувати справжній мексіканський коктейль.
а що є в «мачете»? на мою думку, самих лише облич трехо, де ніро, старенького сіґала та чарівної родріґез мало для хорошого кіно… сюжет? банальщина, достойна низькобюджетного бойовичка. справді дотепний гумор? ги. акторський подвиг?
особиста оцінка: 2/5
тож 7,2 на imdb сильно здивували: фільм з розряду тих, після перегляду котрих задумуєшся про згаяний час.
убойні канікули
я не дивлюся хорори. це не принцип, але жанр мені не подобається — для мене він пустий. одним з останніх, котрі я таки витерпів, був «дзвінок», здається — але після того я прочитав трилогію кодзі сузукі («кільце», «спіраль», «петля», колись вони були на fictionbook англійською), екранізація видалася плоскою страшилкою в порівнянні з досить об’ємною, деталізованою історією.
коли узагальнити, моя думка про хорори така: якщо кіно має правді цікавий сюжет і свіжу режисуру, в яких атмосфера жаху є лише декорацією та художнім інструментом — фільм, по суті, перестає бути хорором. він «випирає» з вузесеньких рамок цього жанру і стає чимось більшим. приклади? «через 28 днів» — більше постапокаліптика, ніж хорор, і «сонячне сяйво» — значно більше класична фантастика…
…отже: не знаю, що змусило мене переглянути «убойні канікули». мабуть таки задоволений відгук стронґовського — за що йому велике спасибі!
на цьому місці усі, хто ще не встиг переглянути це кіно, покидають читати усяку лабуду в тенетах, і миттю біжать або в кінотеатр (попкорну не беріть — щоби не розсипати в нападі реготу), або в торенти, або просто на ex.ua дивитися онлайн.
родзинки фільму — чорний, але при цьому не грубий гумор, хороша акторська гра і кілька вчасних, (майже) несподіваних поворотів простого, по суті, сюжету. а головне — міра в усьому цьому =)
особиста оцінка: 4/5
фільм рекомендовано як хорошу, справді смішну альтернативу невдалому «зомбі на ім’я шон». фрази «да что ж вы себя не бережете-то?!» та «…и принялись самоубиваться по всей делянке» (чи якось так) гарантовано ще довго викликатимуть посмішку.
внутрішнє я
назви українською не знаю (навряд чи фільм узагалі був у нашому прокаті?), російською перекладають «внутри моей памяти». анотація трапилася мені в переліку фантастичних стрічок 2004 року на ex.ua, і видалася цікавою — взявся переглядати.
якби я вирішив викласти в кількох словах фабулу «внутрішнього я» — вона б одразу нагадала про «ефект метелика». можна пожартувати, що це малобюджетна (8 проти 13 млн. доларів) версія, кіно менш видовищне, повільніше…
…але з іншого боку, «внутрішнє я» має глибшу атмосферу, і цікавіше оформлену (як на мене) загадку: майже три чверті хронометражу глядач (ну, принаймні я) намагається зрозуміти, що ж з біса діється з послідовністю подій?! де дійсність — а де уява, що є спогадом, а що фантазією? і у фіналі не чекайте усіх крапок над і — сценарист залишить вас наодинці принаймні з одним питанням після перегляду.
коротше кажучи, хороша альтернатива для тих, для кого «ефект метелика» таки виявився радше лубочною картинкою для любителів попкорну, аніж цікавим кіно.
особиста оцінка: 3/5
увесь час мене не покидало відчуття, що в головній ролі — артур оруджалієв =)
таємниця абатства келз
цю повнометражну анімаційну стрічку або дуже хвалять — або ліниво, без вогника лають. переглянувши її, я зрозумів, що обидва табори… праві!
нахвалюють ті глядачі, для кого рівень візуальної стилістики та неголівудськість мультфільму є визначними факторами в оцінці. «таємниця» справді виглядає дуже оригінально — очевидно, що працювали над стрічкою справжні художники, котрим було дозволено творити поза канонічними шаблонами діснеєвської анімації.
вийшло гарно. в окремих фрагментах, в поєднанні з атмосферним саунд-треком і мінімалістичними діалогами — навіть надзвичайно красиво!
лають ті, хто навіть від анімації чекає найперше все-таки сюжету, пригоди. тут «секрет…» справді трішки розчаровує: історія присутня, але якась вона надто плоска, насичена досить шаблонно зображеними ситуаціями… на додачу в ній змішано трішки народного епосу — без достатньо глибокого підгрунтя в сюжеті, уривками, — і пафосну алюзію на християнські ідеї. кінцівка — одверто слабка, як на мене.
втім, стрічка варта уваги — хоча б як взірець нешаблонної анімації.
особиста оцінка: 3/5
на жаль, український дубляж «секрету абатства келз», доступний на ex.ua, похвалити не можу… окремі персонажі озвучені непогано, з нотками любові — але переважно це плоскі голоси, та ще й за тембром не дібрані як слід =(
з інших світів
ще одна стрічка з переліку фантастики ’2004. загадка в анотації звабила, хоч я й не чекав нічого надзвичайного від фільму з оцінкою 5,6 на imdb: надто високі оцінки там трапляються, а от недооцінюють кіно рідко =)
фільм, втім, розчарував сильніше, ніж я міг передбачити. всю першу половину актори так стараються, так серйозно намагаються відіграти ролі зтурбованих містичними подіями обивателів кожен зі своїми особистими проблемами… що починаєш разом з ними чекати якогось незвичного розвитку подій з сильною драматичною подачею…
нічого. спроба закрутити сюжетну загадку перетворюється просто на маленький пшик.
особиста оцінка: 2/5
якщо вже хочеться загадок і містики з елементами інопланетного вторгнення — навіть стареньке «прибуття» буде удвічі цікавішим, а чарлі шин — переконливішим.
ну от, на сьогодні досить. коментуйте! — і перечитуйте попередні кінотижні:
- кінотиждень третій (21 вер 2010)
- кінотиждень другий (6 вер 2010)
- кінотиждень перший (27 сер 2010)