нещодавно переглянули з миленькою російську екранізацію «generation п». про сам фільм позвітую в найближчому кінотижні, а наразі — кілька загальних думок.перше. пєлєвінські ідеї в «generation п» актуальні як ніколи, але, пробачте, екранізація саме цього твору — це свого роду одверта насмішка над усією ідейною канвою і над кожним глядачем =)
екранізація «generation п» — насмішка
хіба це не очевидно? =)
друге. головну ідею фільму можна виразити сумою двох фраз, що кілька разів звучать з екрану: «тридцять птахів, сімурґ» + «колективне несвідоме». загалом — досить влучно (або принаймні близько до того, як я бачу роль особистості в політиці). проте якщо розглядати сучасну вкраїнську дійсність через призму цієї ідеї, ще краще звучить таке:
колективний український «янукович»
ось таку фразу прочитав нині у статті «ескалація». дуже точно і яскраво!