толерантність. до усього, що поки що не вважається нормою, але являє собою привабливе фрік-шоу в телевізорі, і вимагає до себе поваги. наприклад, до девіацій сексуальної поведінки хомо сапієнсів. тобто до гомосексуалістів.
не визначився у темі. з одного боку — так, сучасне суспільство характеризується високим ступенем особистих свобод і надзвичайною щільністю. толерантність в найзагальнішому сенсі є тим, що уможливлює більш-менш спокійне співіснування мільйонів і мільйонів жителів на відносно невеликих площах сучасних мегаполісів. звідси — культивування толерантності як однієї з обов’язкових чеснот сучасного громадянина. розумію.
з іншого боку — деякі можливі наслідки видаються, гхм, химерними. особливо якщо спробувати апроксимувати тенденцію на віддалене майбутнє: якщо бодай деякі відхилення сексуальної поведінки більшість сприймає нормальними, їх зовнішні прояви (приміром, обійми та поцілунки між чоловіками) — суспільно прийнятними… гхм, це вплине на виховання дітей (котрі дуже чутливі до неформалізованих суспільних обмежень і свобод), прискорить розмивання сексуальних ролей (сильні жінки, нарцисичні чоловіки). поступово приреченість людини до своєї фізіологічної статі буде скасовано завдяки розвитку медицини чи косметичної хірургії. а в далекій перспективі сам факт належності до певної статі та вияв сексуальної орієнтації стануть принаймні ознакою поганого виховання, якщо не табу =)
не знаю, на добре це все чи ні… але мені, відчуваю, бракує таки толерантності =)
і ще. тим чоловікам, котрі все-таки щиро толерують ідеї, так би мовити, розширення норм сексуальної поведінки і, відповідно, в якомусь майбутньому приведення всього цивілізованого людства до одного юнісекс-знаменника… можу побажати зустріть одного дня свого луїса роберто гамбіне морейру — і закохатися, по-справжньому й до нестями.
p.s. цікаве спостереження: якщо відкинути власне визначених гомосексуалістів, то осереддя будь-якої групи захисників толерантного ставлення до девіацій сексуальної поведінки становлять… жінки. до котрих серйозних претензій в разі, скажімо, схильності до лесбійських стосунків, ніхто й так не пред’являє. а от чоловіки якщо й захищають гомосексуалізм — то якось пасивно, швидше апроксимуючи логіку «коли вже лібертаріанство й толерантність є нероз’ємними явищами, треба змиритися» на сексуальну поведінку. ймовірно, це внаслідок більшої «лінійності» — причинно-наслідкової впорядкованості, — чоловічого мислення, чи що.
це один з проявів фемінізму?
p.p.s. інформація для вивчення на дозвіллі. можливо, знайдете ще знайомі обличчя, окрім згаданого луїса морейри.