мій дім — моя фортеця? для мене своя маленька родина — це зона емоційного комфорту. принаймні теоретично. тому що на практиці… як можна сьогодні обіймати й пестити людину, котра завтра може в черговому нападі роздратування дорікати тобі за якусь — на твій погляд — дрібницю?
гаразд, нехай і не дрібниця, можливо — але невже більш вартісна за збереження емоційного комфорту?
людина може контролювати свою поведінку — але не емоційні реакції! вмикається автоматичний захист. в когось це, можливо, теж роздратування, злість, агресія. в мене — дистанціювання. емоційне, географічне. захочете поговорити — пишіть листи, а я ще й фільтр налаштую в gmail’і.
тому що якщо відключити фільтри — доведеться опуститися до суперечки, в якій будь-який глузд, будь-яка надія віднайти істину вже втрачені — в той момент, коли одна людина вилила роздратування на іншу замість проявити — так, можливо в стопіцотмільйонний раз, а хіба ти сам безгрішний?! — ще трішки терпіння.
міняю тему. почався новий навчальний рік — і старезний допис із посиланням на онлайновий словник синонімів знову лідирує в звітах google analytics. хоча ж нічого цікавого там, насправді, немає. додав туди посилання на кілька значно цікавіших дописів про словники на android, windows mobile, windows та linux — може хтось зацікавиться випадково.
все. наразі досить. немає настрою.
p.s. просто для історії занотую: забираючи документи з перекладу, я забув забрати також тексти перекладів (електронні копії, з якими можна працювати в текст. редакторі) — і саме це стало формальною причиною суперечки, а фактично — каталізатором якогось роздратування, котре в цей момент і вилилося на мене.