цитата: «это мы позволили им чувствовать себя так вольготно, потому что они не боятся возмездия, тех самых вил в открытую или хотя бы кирпича из-за угла. а на наши мирные акции срать они хотели» (читати повністю)влучно.
рішення виїхати — правильне. взагалі тут можливі були лише два правильних рішення (імхо) — виїхати і забути, або боротися і зникнути (слідом за гонгадзе і ще сотнями більших чи менших імен). все, що між ними — це рано чи пізно компроміси з совістю.
цій країні потрібна революція… але революції не буде. принаймні не зараз, і не ця справа стане каталізатором. тому що середній клас не робить революцій — а люмпен має телевізор. якщо ж чергова українська жанна д’арк і влаштує театральну виставу «с флаґамі і афтобусамі» за гроші якогось інвестора — це буде не очищення, з кров’ю на гільотинах, а контрольоване реаліті-шоу для мас.
революції роблять не люди (і тим більше не телеглядачі чи твітеряни), а обставини. ситуація визріває, і колись потребуватиме лишень якогось маленького каталізатора — але ще не зараз, і не такого, це точно.
p.s. для історії — дещо альтернативний (відносно загального настрою в українських тенетах) погляд на вибрану денисом олєйніковим тактику боротьби за свій бізнес.