не пощастило. не втримався.
цього разу клоуни вирішили зобов’язати ще й інтернет-провайдерів закривати доступ до сайтів потенційно еротичного (мова вже не йде про порнографію — хоча і така заборона була би злочином!) вмісту.
щоправда, я не робитиму того, що хочеться зробити найбільше — не аналізуватиму особливості психічних травм, що призводять до появи на світ таких от ініціятив, як спроби «…захистити користувачів українських кабельних мереж від каналів еротичного […] змісту» (шкода, бракує бодай початкової освіти в цій галузі). але подумалося…
що можна чітко провести паралелі з християнською церквою, котра є агресивно звинувачувальною щодо своїх прихожан: кожен з них є від народження винним, і повинен спокутувати — або має борг за спокутування, котре за нього відбув христос. подальше життя лише накопичує потенційні провини. обов’язкове усвідомлення своєї гріховності є основою соціальних взаємостосунків мирянина і служителя церкви.
релігія влади, влада релігії.
так само і з українськими законами: їхня суворість, згідно відомого вислову, компенсується необов’язковістю виконання… але щойно порушивши (нехай вимушено!) закон, громадянин а) опиняється в правовому статусі злочинця, усвідомлює свою гріховність, і б) за необхідності може бути притягнений до відповідальності в будь-який момент, за більшу чи меншу провину відповідно до потреб держапарату — чи дрібненьких чинуш, котрі користуються владою для досягнення своїх маленьких інтересів.
десь у блогах вичитав влучну назву для такого типу юридичної системи… феодально-репресивна, чи що? не пригадаю вже. шкода.
(пригадав! точніше, знайшов збережене instapaper’ом посилання на статтю про «режим м’яких правових обмежень» — читайте, прочищає мізки).
пам’ятаєте білоруські клоунські закони про заборону зборів по три, плескання в долоні, а пізніше навіть публічної бездіяльності? наша комісія з нацморалі так само забезпечує силовикам ще один, трішки акуратніший інструмент викликать в суд першого-ліпшого за потреби.
а святенники християнського віросповідання ще й подякують.
p.s. більше як півтора роки тому павло урусов писав у щоденнику таке: «как изящно выразился segal, во второй тур президентских выборов в украине вышли люди, которые при случае могут ввести лицензии на секс». покращення вже сьогодні.