життя в смужечку

• | життя, комп'ютери, канада, діти

перше. тимошко втрапив до лікарні — із синуситом. таке ускладнення після оврз, на яке перехворів нещодавно. довго ходив, «сьорбаючи» носом — тож слід було нам вчасно доглянути: гріти перенісся, промивати тощо…

розмовляв з ним щойно по телефону — чую, голос заплаканий. питаюся, — каже «укол». болить.

добре, що лікарня за 10 хв. від дому, і відвідувать можна двічі на день. сьогодні вирвався з контори раніше на півтори години, щоби побачить синочка.

друге. поштою отримав чек на 851 канадський долар — документ на підтвердження про розрахунок за розгляд іміграційної справи.

ще одне підтвердження того, що процес рухається, нехай і повільно, і нагадування про необхідність якомога інтенсивніше вивчать французьку.

з чималою долею ймовірності готуватися до інтерв’ю потрібно на початок наступного року, — це має бути наступний етап процесу.

третє. закінчився апельсиновий сік. не трагедія, але… коли я був дитиною, ми не могли собі дозволити пити щодня соки. чай (грузинський, як правило), узвар чи компот — так, але соки були делікатесом. особливо екзотичні.

тож нещодавно я почав, мабуть, це компенсувати: не можу пережити літа, не закуповуючи щотижня кілька літрів апельсинового соку. діти віддають перевагу персиковому або моркв’яно-яблучному, але обов’язково має бути сік — «нектари» нехай сам виробник п’є.

четверте. з китаю приїхали ще три мишки «бубликом» та батарея для ноутбука. все-таки ebay рятує! китайців — від бідності, а українців — від впертого небажання дистриб’юторів та роздрібних продавців постачати в україну аксесуари та запчастини для електроніки за розумними цінами.

штатною йшла 6-елементна на 4’400 ма·год, тримала близько 3 годин. нова 9-елементна на 7’800 ма·год вартувала мені $33 включно з доставкою, і приїхала досить швидко, за два тижні. для порівняння можна зазирнути на hotline: ціни на батареї на 4’400 ма·год для acer’ів починаються приблизно від $60–70.

п’яте. в суботу, проїхавши 26 кілометрів значно інтенсивніше середнього темпу, в низькій посадці, — заробив собі «вовчу шию» (спазм м’язів), і наступного дня заледве міг повернути голову. на жаль, таке мені трапляється час від часу: м’язи поперека й шиї бояться протягів та необережного перенапруження. рятують аспірин і кілька днів відпочинку.

от таке життя в смужечку: негативно-позитивне.

↖