цитата: «уважаемое руководство бассейна-вы сошли сума!!!!! за этот гадюшник с грязной водой и поломанными кранами 75гр!!!!!!!????????? это не бассейн,а сплошное нарушение всех мыслимых и немыслимых санитарных норм!» (звідси)відгуки в тентах розповідають про поламані крани й просто труби замість розбризкувачів у душовій, про невиховане мурло не керівних посадах, про брудну і перехлоровану воду, про потріскану плитку, об яку можна поранитися, про побиті шафки без ключів у роздягалках, про табуни школярів та пту-шників…
цитата: «самый ужасный бассейн в городе, разруха и грязь, сквозняки. шкафчики маленькие и за ними никто не смотрит. зато смотрят за вами, что бы вы не дай бог не переплавали за 45 мин. жлобство! в общем, совок, в худшем виде» (звідси)…і принаймні частково ці звинувачення справедливі: стан басейну я бачив сам, страшненький, це правда. але «спартак» — найближчий басейн, куди можна встигнути збігати в обідню перерву, і якість води не така вже й страшна, тож я більш чи менш регулярно його відвідував упродовж майже двох з половиною років…
…та, схоже, моїй фізкультурній ідилії настав капут. сьогодні не встиг проплисти і півдесятка басейнів — вражено побачив, що пірнаю в якийсь коричневий підводний струмінь!
я навіть подумав було (sic!), чи не трапився напад поносу в котроїсь із жіночок-гіпопотамів на сусідніх доріжках… але поки випливав до борту, по-собачому тримаючи голову над водою, усвідомив, що струмінь холодний — тобто це іржава вода зі старого нутра совдепівського басейну!
це правда, що вода в «спартаку» ніколи не відрізнялася чистотою, але такого я ще ніколи там не бачив — за якусь хвилину в басейні утворилися буруваті плями, інколи під водою заледве можна було розрізнити доріжку попереду!
ясно, що плавати в такому я не збирався. вийшов, забрав речі. подивився на малесенький годинничок на стіні — не минуло і десяти хвилин, відколи я зайшов у воду. обмився в душі — хто зна, що там в тій воді, окрім іржі?
такий собі діма на касі в фойє басейну дуже здивувався: мовляв, я перший, хто йому розказує сьогодні про іржаву воду. йдіть та подивіться, кажу, а тим часом непогано було би повернути мені гроші? він просить мене показати чек, і дуже спокійно повертає його мені з таким зауваженням: ви зайшли півгодини тому.
формально він правий, нема сенсу сперечатися: на чеку 11:51, розмова відбувається о 12:25. звісно, він розуміє, що 15 хвилин я витрачаю на переодягання й дух перед басейном, ще 10 витратив після басейну — залишається приблизно 9 хвилин, які я міг провести у воді… але формально — пройшло півгодини. тож я не збираюся сперечатися.
гараз, кажу, не-публікація у фейсбуку коштувала сьогодні якраз 55 гривень. на все добре, — і пішов собі.
отак совок наспартачив мені іржею в душу =( а в тому «спартаку», в іржавій воді плаватимуть сьогодні ще люди, і діти з довколишніх шкіл приходитимуть на заняття.
найбільше я шкодую, що в цей «спартак» я вже не захочу повертатися, а поплавати хочеться, та й треба ж, враховуючи сидячу роботу. найбільш прийнятні альтернативи для мене — «наука» неподалік дому або «цск» біля повітрофлотського мосту. але в жоден з них я, звісно ж, не можу втрапити в обідню перерву, а sportlife на петрівці хоче 6500 грн за річний абонемент і ніяк інакше. міркую.