крим: аврора, євпаторія, севастополь

• | найцікавіше, мандри, автомобіль

тиждень тому повернувся з родиною з криму: днів десять жили в аврорі, засмагали та купалися на бакальскій косі*, побували в євпаторії, три дні провели в готелі в севастополі.

аврора і бакальська коса

навіть не знаю, що розповісти… враженнями від бакальської коси вже ділився* минулоріч, нічого там не змінилося за рік, хіба що сюрчків минулого разу була тьма, а цього разу бачив лише одненького, та й той був якийсь миршавенький і поспішив хутко втекти.

євпаторія

євпаторія досить дивне містечко як місце для відпочинку, створює гнітюче враження в порівнянні з будь-яким європейським містечком, курортним чи ні (порівнювати можу до французької етрети, шведської вадстени тощо), і я не дуже розумію, як можна відпочивати на цих залюднених пляжах…


в євпаторії я бував шестилітнім хлопчиськом, з батьками та молодшим братиком…майже нічого не пригадую вже з тієї, своєї першої мандрівки до криму, хіба що дивні трамвайчики на вузеньких коліях, що досить незвично розминалися на зупинках, кімнату жахів чеського лунапарку, класнючий новенький будівельний конструктор (який батьки, здається, залишили як подарунок родині, в котрої ми зупинялися на квартирі) та ще кілька невиразних, розмитих часом уривків.

цього разу ми пройшлися кількома алеями та набережною, пообідали в ресторані «тюбетейка» та й поїхали собі далі на севастополь.

севастополь

«горад русскіх маряков» — це, безумовно, справжня столиця криму (а не сімферополь) в сенсі насиченості культурного, суспільного і політичного життя, але я тут не почуваюся вдома, а наче приїхав до росії на відпочинок. набережна гарна, так, — ну, знову таки, якщо порівнювати з українським кримом, а не будь-яким європейським приморським містом такого ж значення.

тут ми жили три дні в готельному комплексі «lot» (фактично це ще не завершена новобудова на території пансіоната «лазур» на північному березі севастопольської бухти), купалися й стрибали в хвилях на місцевому пляжі (непоганий, як для севастополя, мабуть), діти весело каталися з надувних гірок в басейни… один раз переїхали поромом в центр севастополя, гуляли там набережною та обідали в столовій… коротше кажучи, розважалися як могли, і загалом непогано провели час.

автомандрівка

250 кілометрів від києва до умані не так втомлюють, як наступна велика ділянка від одеської траси через первомайськ і вознесенськ до миколаєва, і далі через херсон аж до красноперекопська* — аж 450 кілометрів локального водійського пекла… переважно лише одна смуга в кожну сторону і чимала кількість вантажівок та тихохідних жигулів з причепами, кожен з них збирає за собою довжелезну чергу бажаючих обігнати. дочекався черги, дочекався просвіту в зустрічному русі, обігнав, — і аж 500 метрів шпариш сто десять… до наступної вантажівки. ненавиджу.

таки в україні щось дуже неправильно з дорогами*, якщо в крим неможливо проїхати нормальною трасою без потреби в цих архаїчних і вкрай небезпечних обгонах.

в результаті пройшов 733 кілометри до аврори за 12 годин, мінус година на обід в первомайську. середня швидкість 67 км/год — якраз через оту ділянку від одеської траси до красноперекопська.

назад їхали з севастополя: виїхали досить пізно (13:30), і 870 кілометрів до києва пройшли за 14 годин, зупинку на годину робив лише коли вийшов на одеську трасу; середня швидкість — ті ж таки 67 км/год, най їм грець. втомилися страшенно, і в києві були аж о пів на четверту ночі. ну його к бісу так їздити, чесне слово, я правильно робив попередні два рази, спиняючись на ночівлю в миколаєві — так значно простіше і приємніше мандрувати.

резюме

якщо резюмувати наш відпочинок в криму: нічого надзвичайного, але загалом добре відпочили… якби ж лишень не мій кашель!* за два тижні я один раз ризикнув скупатися в морі, решту часу грівся на сонечку і заздрив діткам, клацав камерою… коротше кажучи, берігся як міг — і все одно повернувся додому з бронхітом.

p.s. цього року це була вже друга мандрівка до криму:

↖