цитата: Колись я працювала в Музеї народної архітектури в Пирогово. Одного разу під час розкопок на Подолі знайшли дерев’яний зруб часів Київської Русі і привезли на реставрацію до нас.от і я заспокоївся, мабуть: ніхто не винен. і винні всі: гуртом будуємо щось красіве, кірпічне, під бляхою.
Якось я помітила, що жіночки, які працювали на будівництві Музею, щодня перед обідньою перервою виносять зі складу, де зберігалися ті старожитності, чорні порепані колоди.
Виявилося, що вони тими тисячолітньої давнини дровеняками розпалювали багаття, на якому варили куліш… Та ще й примовляли: "Та кому воно нада те старе барахло? Построїли б шось красіве, кірпічне, під бляхою".
І ті жінки не винні, розумієте? В них була інша шкала цінностей. Для них усі ми були пришелепкуватими інтелігентами, що казилися з жиру. Та ще й "городські" були, падлюки (читати повністю)
звісно ж, як завше, кожен думає, що він не кожен:
цитата: Люмпен заволодів країною. Агресивні рагулі перемогли закомплексованих інтелігентів […] Та, врешті, – це зовсім не конфлікт села з містом. Насправді це конфлікт інтелігенції й люмпена. Нинішнє місто - така ж територія люмпена. Тільки тут люмпени ходять у дорогих піджаках і їздять на чорних лексусах.але це нічого. бо кожен і справді думає, що він не кожен — але одні бодай трішечки сумніваються, а інші — ні.
і про популяризацію української, дуже влучно, хоч і в стилі капітана очевидність:
цитата: Мені здається, що серіал "Альф", мультфільми "Тачки" чи "Шрек" у блискучому перекладі українською Олекси Негребецького зробили для популяризації української мови більше, ніж всі розмови про калину та солов’їв.а ось це змусило посміхнутися:
цитата: …казочка у стилі американських бойовиків, де добро перемагає зло, а потім довго мучить його паяльником.з несмішного:
цитата: люди, які керують нашою державою, ненавидять і зневажають народ і країну, в якій живуть.коротше кажучи, читайте інтерв’ю української дитячої письменниці лесі ворониної в «укрправді: життя».