така зручна аполітичність

| музика, політика

«зіпсуте» помаранчевим майданом і «океаном» покоління (чи зіпсуті, в множині) чекає від артистів чесності й болісно реагує на «зраду»… але це бізнес. щойно це стає зручно, кожен «митець» раптом стає аполітичним.

ну, а «зненацька» аполітичні митці — завжди були чудовим і відносно недорогим (значно дешевшим за політизованих, хехе) інструментом в підігріванні зовсім не таких аполітичних мас.

цікаво: а от ті люди, хто зараз пише про скурвлений с.к.а.й., вони і про колишню «музичну не-агітацію» прем’єрки з косою у 2009 теж так відреагували? чи не помітили? це без сарказму, але лінуюся (та й часу бракує) так глибоко порпатися в чужих щоденниках.

p.s. слово «маси» завжди викликає асоціацію з «каловими».

p.p.s. а про чудові бігборди «українського вибору» я ще напишу щось колюче, мабуть… пізніше. тому що рве на шмаття фірмовий медведчуківський цинізм.