плачте, сльозами змивайте сором

• | політика, історія, україна, негатив

сьогодні в стрічці google+ трапилася стаття «ваш муж добровольно пошел под осбтрел» в російській «новой ґазєтє», про долю одного з тих російських громадян, котрі добровільно зголосилися їхати на донбас захищати україну від українців, щоби загинути в донецькому аеропорту під обстрілом сил антитерористичної операції.

але щоби зрозуміти контекст та мої емоції, перш ніж читати цю статтю, варто повернутися на місяць назад і переглянути репортаж «ґруз 200» про те, як тіла цих загиблих добровільних терористів напівлегально, в атмосфері таємниці поверталися до росії.
так от… слізна стаття. і наче можна зрозуміти по-людському і журналіста, і тим більше жінку, що втратила близьку людину.

наче можна… але у підсумку: він поїхав заробляти гроші, вбиваючи.

прекрасна професія. солдат без совісті, без сумнівів. романтична професія. 
 
плачте, дружини, плачте. не нажили за стільки років, століть, совісті, як нація — плачте. може, хоч сльозами змиєте сором.
 
p.s. я не знав, як проілюструвати цей допис. брати фото з репортажів марії турченкової та олени костюченко… не хотів свідомо. тож ілюстрацію позичив тут.

↖