цитата | «Немає сумніву в тому, що володіння двома або кількома мовами збагачує людину додатковими знаннями інших культур і можливістю вільного спілкування з іноземцями. Кожна національна спільнота потребує білінґвів як посередників між своєю і чужою культурами. Але коли білінґвізм набуває тотального поширення, він несе національній спільноті загрозу руйнації основ її духовної своєрідності» (лариса масенко, «мова і політика»).читаємо далі:
цитата | «Масовий, або тотальний, білінґвізм — явище, принципово відмінне від індивідуальної двомовності. Його спричиняє, як правило, колоніальна залежність країни. У підневільних умовах залежна мовна спільнота змушена вивчити, крім рідної, ще одну мову і використовувати її для спілкування у визначених обставинах. Якщо друга мова поступово переймає всі функції рідної, виникає небезпека зникнення рідної мови і перетворення двомовців на одномовців» (лариса масенко, «мова і політика»).ви хіба не відчуваєте цієї небезпеки, панове? далі:
цитата | «Абсолютна більшість зарубіжних соціолінґвістів трактує явище масової двомовності, що переживає певна національна спільнота, як перехідний етап в асиміляційному процесі витіснення однієї мови іншою» (лариса масенко, «мова і політика»).навіть зараз ще не відчуваєте?
зауважте: ніхто, ніхто з притомних українських націоналістів, ніхто з тих, кого мені довелося чути чи читати, не закликає заборонити рос. мову (як це можливо, взагалі?), не пропонує особисто вам заборонити розмовляти тією мовою, яку ви вважаєте рідною, якою ви легше і точніше висловлюєте свої думки.
ніхто! але вас просять про дві речі:
- не наполягайте — якщо ви справді патріоти україни — на наданні рос. мові якогось спеціального пріоритетного статусу: в історичній перспективі це вб’є українську мову і, зрештою, україну;
- спробуйте принаймні частину часу спілкуватися українською, щоби популяризувати мову і спонукати інших двомовних українців частіше переходити на українську, а російськомовних — вивчити мову.
на додаток
кілька посилань на добре читання про мову, національну ідентифікацію, суржик тощо.- мова й нація як важливі чинники безпеки держави (ігор корж, віче №13, 2009);
- мова і політика (лариса масенко);
- мова і суспільство. постколоніальний вимір (лариса масенко);
- мова формує людину і націю (володимир гонський);
- мова і нація (василь іванишин, ярослав радевич-винницький, «дрогобич», 1994);
- небезпека суржику. думка фахівця (ігор гавриленко);
- language and national identity […] (g.d.babiniotis);
- мова і національна індивідуальність (йоган гердер);
зрештою, декілька моїх старших «ремствувань» про українську мову, без претензії на якусь компетентність, але щоби довго не шукати:
- найкращий символ єдності й свободи (9 грудня 2013);
- день української мови? це надто мало! (9 листопада 2010);
- патріотична радість ракової пухлини (21 вересня 2010);
- ніякі аргументи ніколи не діятимуть (20 вересня 2010).