…і лише для того, щоби вивершити «судовий» фарс як насмішку з україни та всіх її союзників: мовляв, руці у вас коротенькі до мене дотягтися, і я робитиму — і роблю! — все, що заманеться, щойно ви опинитися в моїй владі. на нафтовій голці. на газовій трубі. або фізично.
настрашніше: щойно підсудна ослабне до краю — фізіологічний стан життя можна буде підтримувати медичними засобами якщо не нескінченно довго, — то принаймні стільки, скільки треба для завершення цієї садистської «вистави». бо схиблена логіка покидька підказує, що найдраматичнішим «урок» нам всім буде, якщо суд завершиться обвинуваченням, а наступного дня надія помре — але не від його рук, а сама, від голоду. це буде кульмінація, і в цім сенсі рішення надії розпочати голодування зіграло ху#лові на руку.
багато хто це розуміє, і зрозумів давно — тому її намагалися відмовити і рідні, і помітні на суспільній арені персоналії. джемільов, приміром. з іншого боку, можна зрозуміти і надію: мабуть, внутрішньо вона прийняла певне рішення… тому що несила жити існувати в неволі? тому ще це єдина зброя, яка їй залишилася?
але… я думаю про неї і пригадую фінальну сцену геніальної «бразилії»… інколи справді залишається лише одна зброя, і лише одна свобода…
p.s. ілюстрацію запозичив на zn.ua.